«Кобри», які грають у футбол: жіночий футбольний клуб у Празі
У минулому танцівниця, а нині не лише гравець жіночої футбольної команди, але і засновниця жіночого футбольного клубу “Roving.Cobras” у Празі. Марія Дереглазова від війни з маленького містечка на Луганщині, яке нині окуповане росіянами, спершу втекла до Грузії — це був єдиний шлях.
Зробивши документи, вона вирішила їхати до Праги, бо саме тут перебував її хлопець, який її дуже підтримував. Спочатку, як і у кожного, — невідомість. А потім раптово виникає футбол, який стає сенсом життя та заробітком. Менш ніж місяць залишився до святкування першого року існування клубу “Roving.Cobras”, який, за словами Марії, від самого початку його створення був інтернаціональним.
«Ми ніколи не ставили обмежень, що це ком’юніті буде лише російськомовним чи чеськомовним. Для мене була важливою інклюзивність, а цього простіше досягти, якщо тренер англомовний та усе ком’юніті від початку англомовне. Єдина зміна, яка відбулася з нашим клубом, — це кількість груп та тренувань і учасниць — все це суттєво виросло від першого тренування, чому я безмежно рада».
Марія каже, що не відмовляє та приймає до клубу і росіян.
«Так, у моєму клубі є росіяни, але в мене ніколи не було і думок, щоб відмовляти їм в участі чи якимось чином їх навмисно обмежувати. Я вважаю, що люди, які приїхали до Чехії ще до війни, які живуть тут та мають чітку антивоєнну позицію, яку вони висловили у тому числі і своїм переїздом, — я не бачу сенсу та причин, щоб їх дискримінувати лише за національною ознакою».
Як каже Марія, вона не може прокоментувати всю сцену жіночого футболу в Чехії, але може дати коментар відносно аматорського жіночого футболу.
«Що я маю на увазі: якщо ви доросла жінка без досвіду, «від слова зовсім», у цьому спорті, то у Празі немає місць, де ви можете навчитися грати з нуля. Якщо ви маєте якийсь досвід, але не дотягуєте до ігор у місцевих клубах, то ви не знайдете місце, де можна продовжувати розвивати свої навички з професійним тренером. Це дуже сумно, і тому я і вирішила створити місце, у якому це буде можливо».
Атмосфера у клубі дуже дружня, дівчата постійно підтримують одна одну на тренуваннях та радіють досягненням на футбольному полі. До того ж вони не обмежуються лише грою, а збираються на каву та діляться наболілим, через що, за словами Марії, в них виникає відчуття фундаменту та дому і належності до чогось більшого.
«Учасниці до футболу не були одна з одною знайомі, але завдяки спільному захопленню і регулярним соціальним івентам в клубі ми всі стали гарними друзями, які можуть покластися один на одного. Особливо це важливо, коли ви перебуваєте в еміграції без системи підтримки у вигляді родини і близьких друзів. Я навмисно ввела традиції спільної кави та бранчів після тренувань, і моїм завдання було показати дівчатам, що в нас тут так заведено: ми не лише граємо у футбол і одразу йдемо додому після тренування — ми співтовариство, у якому легко можна завести нові знайомства і стати частиною клубу».
Як виявилося, у футбол грають амбіційні жінки, тому нещодавно учасниці клубу взяли участь у футбольних жіночих змаганнях, де показали дуже класні результати, каже Марія Дереглазова.
«Участь у змаганнях — це було неймовірно крутим рішенням, бо ця участь згуртувала команду і дала простір для нашого майбутнього розвитку. Рано чи пізно, але грати аматорові починає набридати і завжди хочеться більшого. До мого подиву, існує цілі дві аматорські ліги, у яких 14 жіночих команд, про існування яких я навіть не здогадувалась. І це круто, нам є за що поборотися і до чого прагнути».
Майже за рік існування клуб “Roving.Сobras” добре розширився, і цьому посприяли різні інструменти: таргетована реклама, оголошення у фейсбуці та «бабське радіо». Зараз у всіх охочих є шанс приєднатися до клубу, спробувавши свої сили на першому безплатному пробному занятті, яке дозволить розвіяти тим, в кого є, упередження та стереотипи.
