До 2014-го Донецьк, до 2022-го Маріуполь… А нині — Cukrárna Royal Candy в Остраві
У 2014 році, зібравши речі за п’ятнадцять хвилин, Марина Іванкова разом з дітьми виїхала з Донецька, який був обстріляний, і опинилася в Бердянську. У місті вона прожила шість місяців, а поотім переїхала до Маріуполя. За вісім років у місті життя Марини нібито налагодилось: з’явилася квартира, друзі й почався новий виток життя у вигляді виготовлення кондитерських виробів. Але у лютому 2022 року, через кілька днів після початку повномасштабного російського вторгнення, жінка зрозуміла, що потрібно негайно виїжджати. Тому взяла сина й невелику валізу, розраховуючи, що скоро повернеться додому.
Дорога привела Марину до Чехії, а саме до Острави, де зараз в неї не лише дім та діти, а і власна справа, про яку ми і поговоримо з нашою героїнею.
— Як ви знайшли в собі сили, незважаючи на те, як складно і незрозуміло, що попереду, відкрити кондитерську, перебуваючи у чужій країні, не знаючи законів і, напевне, не маючи зв’язків?
— Я не шукала сил, це було просто величезне бажання займатися тим, що я люблю робити. Почали отримувати чеську освіту, ми здали іспити, спочатку навчалися. Пів року наша освіта тривала, здавали екзамени, проходили практику, отримали чеську кондитерську освіту, і за цей час ми вивчали закони.
— Чим ця освіта відрізняється від української?
— Нічим не відрізняється, просто потрібно було закінчити чеські курси для того, щоб була чеська освіта.
— Щось нове дізналися для себе?
— Чеські страви, чеські десерти.
— Які чеські страви вам подобаються?
— «Ветрніки», булочки вчили, чеські торти вчили.
— Напевне, для того, щоб відкрити власну справу, необхідно підібрати гарну команду, яка стане опорою. Хто нині входить до вашої команди?
— Моя найголовніша команда — це мої діти! В мене є дитина, якій 10 років, і є старша донька, завдяки якій все вийшло. Взагалі я приїхала до доньки і вона займалася відкриттям кондитерської, усіма процесами, пошуком приміщення — усі документи зробила моя донька. Аліна вже п’ять років тут у Чехії.
— А скільки їй років?
— Двадцять.
— Чим допомогла донька, ми вже зрозуміли, а що робив та чим допомагав ваш молодший син?
— Він в нас просто найкращий! Він залюбки ходить до чеської школи, в нього чеські друзі.
— А вашій справі яким чином він допомагає?
— Він нам не заважає.
— Можливо, він займається дегустацією?
— Все дегустує, але ми його обмежуємо у солодкому.
— Що йому подобається?
— Все! В нас все смачне: «макарунці», закуски наші.
— А хто ж складає вашу команду, невже лише ви та діти?
— В нас ще є дівчата-баристки, вони також з наших друзів, ми по знайомству підбирали персонал, я боялась чужих, і ми серед знайомих шукали. Це наші дві баристки — Вікторія і Ліза. Критерієм було наявність досвіду і знання чеської та англійської мови, тому що основні наші покупці чехи й ті, хто розмовляють англійською, і українці, звичайно.
— А у чому полягав ваш найбільший страх, чому ви боялися незнайомих брати на роботу? Був якийсь негативний досвід?
— Ні, просто хотілося бути повністю впевненою, що ми один одному підійдемо.
— Що ви можете розповісти про свій заклад нашим слухачам?
— Ми працюємо в дуже гарному, затишному місці на вулиці Пухмаєрова, 9, ми усіх запрошуємо. В нас маленьке, але дуже затишне приміщення, ми вклали в це приміщення душу. Шукали ми приміщення пів року, це було дуже важко. Коли я потрапила саме до цього приміщення, то усе сподобалося відразу. Я полюбила цю нашу маленьку домівку, в нас величезне вікно з прекрасним виглядом на собор, в нас є гарна намальована квітка, яку намалювала Віка. Її ми взяли через те, що вона художниця і проводить дитячі майстер-класи. Якось так все склалось, зараз в нас якась квіткова кондитерська вийшла.
— Те, що у вас прекрасна атмосфера у закладі, то зрозуміло, а чим пригощаєте гостей?
— В нас цікаві тістечка: «макарунці», шоколадна картопля, різноманітні коктейлі осінні кавові, дуже смачні, з гарбузом, корицею та спеціями. Дитячі коктейлі, какао є в нас великий вибір. Крім цього, ми також проводимо майстер-класи для дітей та дорослих.
— Ви у пошуках більшого приміщення зараз, а чи не настав час відкрити Cukrárnu Royal Candy у Празі?
— Поки що ні, мені хочеться самій це робити, брати участь у процесі — якщо жити на два міста, це не дуже. Всі ці місяці, які в нас працювала кондитерська, в мене не було жодного вихідного, я працювала, якщо можна сказати, цілодобово. Переїзд до Праги ми не розглядаємо, старша дитина в інституті, менша у школі, нам дуже подобається там, де вони навчаються. Поки що ні — поки розширюємося в Остраві.