Полярографія Гейровського, що змінила науку
Цього року сповнюється 65 років, як чеський учений Ярослав Гейровський отримав Нобелівську премію з хімії і став першим чеським носієм цієї найпрестижнішої наукової нагороди в галузі природничих наук — і досі єдиним чехом. Але його відкриття, що стосувалося полярографічного методу і його використання в аналітичній хімії, було зроблене на багато років раніше — 10 лютого 1922 року.
Кветослава Стейскалова з Інституту фізичної хімії імені Ярослава Гейровського Академії наук Чехії турбується про те, щоб про спадщину єдиного досі чеського лауреата Нобелівської премії в галузі природничих наук не забули. Історія його життя надихає, а його наукові методи використовуються досі.
— У чому відкриття полярографічного методу стало науковим проривом?
— Це було невдовзі по Першій світовій війні, світ оговтувався і потребував відбудови. Були потрібні аналітичні методи, які давали б відповідь на запитання, які матеріали ми маємо, як вони будуть працювати. І таких методів було дуже мало. І тут з’являється Гейровський із електрохімічним методом, що значно простіший, ніж ті приблизно п’ять оптичних, якими тоді користувалися. Полярографічний метод дуже швидкий, дуже надійний і в порівнянні з іншими дешевий. Як тільки цей метод був добре опрацьований і з’явилися пристрої для нього, за нього взявся весь світ. Світ звернувся до полярографії і досяг значного прогресу.
— Для яких цілей використовували полярографію?
— Ось поруч зі мною стоїть склянка з водою, і ми знаємо, що, щоб її можна було пити, вона щось мусить містити, а чогось не має містити. Аналіз за допомогою полярографії Гейровського може дати відповідь на запитання, що є в досліджуваному матеріалі, в цій рідині, наприклад, ось у цій воді, які там є розчинені іони. А це і галузь хімії, і харчової промисловості, фармацевтики, медицини, а ще й такі спеціальності, як металургія, машинобудування. Можна запитати: а як там здійснюється аналіз? Ну, твердий матеріал розпилюється, розчиняється в кислоті і за точно визначеною процедурою перетворюється на розчин, і за допомогою полярографа встановлюються ті речовини. Так що куди ми не подивимося, в будь-яку галузь, де треба знати, що ми маємо і скільки чого там маємо, то на це полярографія давала дуже надійну відповідь.
— Ярослава Гейровського номінували на Нобелівську премію загалом аж 18 разів. Чому тривало так довго, перш ніж він отримав її, коли йдеться про таке відкриття, що стало проривом?
— Це довго розповідати. Спробую викласти коротко. Перші пропозиції нагородити його Нобелівською премією з’явилися вже 1922 року, потім 1934-го. Спочатку лунала критика, що метод іще треба доопрацювати, та й учений надто молодий. Потім настали 40-і роки, і з’явився науковий висновок одного вченого на прізвище Палмер. Він був фізико-хімік, і він завдав Гейровському величезної шкоди, бо заявив про полярографію, що це ні в якому разі не нова галузь і нічого нового не дасть. Вочевидь там трохи спрацювала заздрість, бо Палмер працював над схожими спробами з краплями ртуті за кілька років до Гейровського і полишив їх, вирішивши, що ніякого відкриття там не буде. І тут приходить Гейровський із методом полярографії. Так що висновки Палмера завдали полярографії Гейровського великої шкоди, і Нобелівський комітет щоразу знову повертався до них, коли пропонувалися нові номінації. І тільки після смерті Палмера новий висновок зробила інша, неупереджена людина. А це вже був кінець 1950-х років. Так буває, що кандидат робить якесь відкриття, а потім отримує за нього Нобелівську премію на схилку віку.
— Чи використовуються методи Гейровського й нині?
— Використовуються, але вже у зміненому вигляді — не з класичним електродом із крапель ртуті, а з іншими електродами, що створені на розвиток первісного методу Гейровського. І полярографія має своє місце в практичних дослідженнях, особливо при створенні різних сенсорів, які мають визначати наявність низьких концентрацій різних речовин у довкіллі. А це нам сьогодні дуже потрібно. Існують і інші методи, що не гірші від полярографії чи й випередили її. Але полярографія і методи, розвинені з неї, далі мають своє місце.
