60 років тому історичне місто Мост прирекли на знищення
Багато прикрашені міщанські будинки, театр у стилі модерн, храми, ратуша — все мусило звільнити місце для вугільних кар’єрів. 26 березня 1964 року комуністичний уряд Чехословаччини ухвалив постанову № 180 про ліквідацію старого Мосту. Завершилося знищення міста через 23 роки, 1 квітня 1987-го.
«Я ще пам’ятаю, яке це було гарне місто. В ньому була така гарна площа, ми туди ходили з мамою погуляти. Сьогодні воно могло б бути пам’ятковою резервацією», — пригадує Сватоплук Прхлік, який застав старе місто.
Знищення одного з найстаріших міст Чехії тривало понад два десятиліття. Історія Мосту, чи то пак німецькою Брюксу, адже його населення було переважно німецьке, сягає середини 13-го сторіччя, коли він отримав статус королівського міста, а 1237 року отримав і привілей короля Пржемисла Отакара II — наприклад, на право ув’язнювати боржників чи на «право милі», яке забороняло сусіднім громадам варити пиво чи братися за іншу діяльність, яку здійснювали ремісники міста, на відстані однієї милі від міських стін (а миля тоді була значно більша, ніж нині — в різні часи від приблизно 7,5 до понад 11 кілометрів).
У Мості було багато культурних пам’яток та історичних будинків. На старих фотографіях видно, що центр міста складали багато прикрашені міщанські будинки, театр у стилі модерн, готичні храми, броварня, заснована 1470 року. Все це мусило поступитися місцем велетенським буровугільним кар’єрам. Новий, «соціалістичний» Мост збудували поруч.
Як заявляли економісти, ліквідація старого міста була вигідною: видобування вугілля принесло зиск у три мільярди чехословацьких крон. І треба визнати, що гірники й інші мешканці міста були раді жити в нових панельних будинках із ванними кімнатами, гарячою водою й центральним опаленням.
Культурно-історичний бік до уваги не брався — за одним винятком: головний храм міста, готичний костел Внебовзяття Діви Марії, в перебігу унікальної операції відрізали від підвалин і по спеціально прокладених рейках перевезли на 841 метр, на місце, де кар’єр не планувався — зараз він стоїть посеред кількох лічених будинків, що залишилися від старого Мосту.
Іще одна з будівель, що не потрапила під ліквідацію, — замок Гнєвін на сусідньому з містом пагорбі, хоча це й не старовина: його збудували в неоготичному стилі «під старовину» на зламі 19-го і 20-го століть.
А навколо перевезеного храму кілька років тому виникла зона відпочинку. Озеро Мост, що напущене на місці одного з кар’єрів і вкриває майже половину площі старого міста, і територія біля нього стали місцем, де часто влаштовують концерти й інші культурні акції, на які з’їжджаються люди з усього регіону. Водночас воно є зразком успішної рекультивації ландшафту і показує, як можна перетворити місцевість, понищену видобуванням вугілля, на мальовничу відпочинкову зону.
