У Празі відбулася прем’єра документального фільму «Невидимі». Він про цивільних українців, які потрапили до російського полону
Цього тижня у празькому кінотеатрі Bio Oko відбулася прем’єра української документальної стрічки «Невидимі». Цей фільм розповідає історії цивільних українців, які потрапили до російського полону та стали жертвами тортур. На прем’єрі були присутні організаторка показу Марія Капліна та правозахисниця Марина Кіптіла, яка займалася справами деяких героїв фільму і навіть знялася у ньому.
Правозахисниця розповіла нам про своїх клієнтів — героїв фільму, які звернулися до неї по допомогу після визволення з російського полону.
— У нас дуже сильна сім’я. Це волонтери, які після виходу з полону продовжують активно займатися волонтерською діяльністю. Вони проживають у місті Херсоні, яке постійно під обстрілами. Вони збирають гуманітарну допомогу, вони розвозять її людям, вони мають у собі ресурс підтримувати інших людей і психічно, і психологічно, і таким чином вони надихають інших людей, що треба боротися та не зупинятися.
— А як так сталося, що саме ви приїхали сьогодні до Праги з цією стрічкою?
— Я зараз перебуваю у Празі на запрошення CEELI Institute, який підтримує правозахисників, і так сталося, оскільки я у Празі, що ми можемо показати цей фільм. Я дуже сподіваюся, що люди, у яких ще є якісь сумніви, переглянувши цю стрічку, побачать, що дуже багато цивільних без будь-яких законних підстав просто утримуються, вони проживають у такому стані своє життя, і невідомо, чи вони доживуть до виходу з цього полону. Тому треба кричати, що на сьогодні дуже багато людей ще утримуються. За офіційною інформацією, у нас близько 1700 цивільних людей перебувають у полоні, за даними омбудсмана, але у нас зафіксовано 14 тисяч зниклих безвісти цивільних, тобто є ймовірність, що величезна кількість людей перебуває у місцях несвободи і що їх просто можуть катувати зранку до ночі. Коли інші люди просто живуть своє життя, вони просто виживають, і про це треба казати і знаходити механізми, які дозволять якнайшвидше припинити це безкарне злочинне діяння, яке відбувається щодня з нашими цивільними людьми.
На перегляд картини прийшло небагато людей, але майже у кожного після перегляду стрічки виникли запитання до режисерки картини Ольги Волинської, яка приєдналася до її обговорення та подякувала всім присутнім за інтерес до її картини.
— Для мене дуже важливо і цінно, що сьогодні наш фільм вперше демонструється у Празі. Я дуже вдячна організаторам і людям, які прийшли на показ, за інтерес до цієї дуже важливої теми. Зазвичай люди не хочуть згадувати цей досвід полону зі зрозумілих причин, але ідея фільму була якраз в тому, що говорити і свідчити про це дуже важливо. І був такий наскрізний наратив у фільмі, що якщо постраждалі від воєнних злочинів будуть мовчати, тоді злочинці залишаться непокарані. І важливо це не лише говорити, але і одразу звертатися після звільнення до правоохоронних органів, фіксувати, оскільки це докази, які знадобляться у майбутньому для притягнення винних до відповідальності.
У залі серед глядачів були не тільки українці, але і чехи, які також брали участь у обговорені фільму та ставили свої запитання. У тому числі глядачів цікавило, як учасниці проєкту опікуються власним здоров’ям. Ось якою була відповідь режисерки фільму Ольги Волинської:
— Ми шукаємо у собі такі можливості, ми реально розуміємо важливість ментального здоров’я для команди, і ми займаємося з фахівцями — це групові й індивідуальні терапії за потреби і необхідності за бажанням спеціалістів, і також це ретріти, хоча б раз на рік, де ми можемо зібратись і разом осмислити якісь дуже важливі речі, підтримати один одного і також попрацювати з командою професійних психологів.
Від авторів фільму:
Документальна стрічка розповідає про один з міжнародних воєнних злочинів агресора — незаконні утримання цивільних у російському полоні.
Сьогодні агресор утримує тисячі цивільних у російських тюрмах та на окупованих територіях. Росія відмовляється виконувати норми міжнародного права та приховує цей злочин. Цивільні зазнають жорстоких тортур, серед яких — катування струмом, позбавлення їжі, води та медичної допомоги. Міжнародні організації не мають доступу до місць утримань. Ось чому можна говорити, що цивільні заручники — сьогодні невидимі для світу, а розголос та інформаційний тиск на країну-терориста — вкрай важливі.
«Невидимі» — це три історії громадських активістів та волонтерів з активною проукраїнською позицією, а також історія українського 14-літнього підлітка, які потрапили до російського полону. Їх викрали за абсолютно вигаданими та абсурдними звинуваченнями й утримували в жахливих умовах. Цивільні пережили голод, холод, побиття, примусові роботи та катування струмом. З полону вони вийшли з чітким наміром робити усе можливе для притягнення воєнних злочинців до відповідальності.
Тим не менше, «Невидимі» — це фільм не про біль та безвихідь, а про боротьбу та незламність. Своїми історіями герої фільму дають надію тисячам цивільних заручників, які досі залишаються у російському полоні.
