Із Брна на навчання українців. Чехи майже зібрали кошти на тренажер для українських пілотів F-16
До необхідної суми в 1,8 мільйона крон залишилося трохи більше як 40 тисяч. Збір організувала асоціація Česká stopa («Чеський слід»), а створює такі тренажери молода фірма Dogfight Boss із Брна. В навчанні українських пілотів зацікавлений і чеський уряд — прем’єр Петр Фіала домовився про це з президентом України Володимиром Зеленським.
Тренажер зроблений як частина фюзеляжу літака. «Всередині все має вигляд цілком такий самий, як і в F-16, і все це ми зробили тут самі», — каже засновник фірми Лукаш Гомола.
Кореспондент Чеського радіо, який відвідав фірму, пише: для нефахівця безліч кнопок і дисплеїв абсолютно не зрозуміла, і єдина знайома річ — це кондиціонер. І про це подумав виробник: «Щоб пілоти не зварилися», — посміхається Гомола.
Один такий тренажер, спроєктований і виготовлений фірмою Dogfight Boss, уже служить в українській авіашколі. Минулого року фірма подарувала його Україні. Тепер завершується громадський збір коштів іще на один. Загалом це буде 1,8 мільйона крон.
«І хоча то була досить велика сума, ми на це зважилися, — каже представник асоціації Česká stopa Алеш Павел. — Лишилося ще з 40 тисяч крон».
Навчання українських пілотів
Керівник фірми Dogfight Boss два десятки років працював розробником відеоігор. Він, зокрема, брав участь у створенні легендарної гри Mafia чи Vietcong. Прагнення стати пілотом привело його до будівництва власного макету літака. А потім хобі перетворилося на бізнес.
«Я завжди хотів бути пілотом. Урешті, я здійснив свою мрію, я маю посвідчення пілота малих літаків. І я взявся за виробництво авіатренажерів — спершу для тих, хто теж мав таке хобі. Ми мали чудову спільноту, це було натхнення і розвага. Але поступово наші тренажери сягнули такої якості — і такої ціни, — що вони перестали бути доступними для ентузіастів. Розробка була дорога, а обладнання настільки опрацьоване, що ми перейшли до професійного виробництва», — розповідає він.
Зацікавленість із боку українських Збройних сил, за словами Алеша Павела, величезна. За перший тренажер від України надійшла офіційна подяка, каже він.
«Первісна сума становила символічно 1,6 мільйона крон, бо йдеться про F-16. Але потім додалося ще 200 тисяч на авто, яке уможливить його швидке пересування. Тренажер влізе й у невеликі двері, а це в українських умовах принципова перевага», — пояснює Павел.
Як каже Гомола, його фірма виробила вже десять тренажерів. Але з комерційних і безпекових міркувань він не хоче називати інших замовників, крім українців та ще Університету оборони в Брні, який має два такі тренажери.
Виготовляються вони тим часом без державної підтримки. «Ми не маємо ніяких інвесторів, усе робимо з власних коштів. Це непросто, але ми віримо, що цього року все зміниться», — каже Гомола. Фірма сподівається вийти на світові ринки і вже презентувала свою техніку в американському Орландо поруч зі світовими гігантами.
Про можливе залучення компанії до організованого державою тренування українських пілотів наразі йдуть лише попередні переговори. Уряд Чехії раніше оголошував, що приєднається до підготовки українських пілотів на F-16.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Сама Чехія цих літаків не має — зате має тренажери. Саме вони могли б відіграти ключову роль, сказав Чеському радіо урядовий уповноважений у справі відбудови України Томаш Копечний.
«У Чехії вже тривалий час існують можливості для навчання пілотів, зокрема й на F-16. Ми маємо і державні, і приватні фірми, які навчають пілотів із усього світу», — каже він.
За словами посадовця, існує реальний шанс, що до програми доєднається і чеська промисловість. «Переговори тривають, але на цей час іще жоден контракт не підписаний», — додає він.
Спеціальний ліцензійний режим
Тренажер F-16, відповідно до чеського законодавства, вважається військовим матеріалом, експорт якого вимагає спеціального ліцензійного режиму. «Отримати експортну ліцензію непросто, і кожне замовлення розглядається окремо. Процес вимагає багато часу і адміністрування», — пояснює Гомола.
І це — одна з причин, чому його фірма виробляє тим часом лише обмежену кількість тренажерів і чому кожне постачання до України є предметом складної координації і схвалення.
А тим часом збір на новий тренажер для України добігає до фіналу — як каже Алеш Павел, і завдяки донорам, які вносять і великі суми.
«Ми дуже радіємо з того, які люди щедрі. Внески роблять, наприклад, і власники невеликих фірм. Дехто посилає по сто тисяч крон і навіть не зголошується чи не хоче, щоб їх якось згадували. Одного з донорів я врешті знайшов і особисто зателефонував, щоб подякувати. А він що? Сказав мені, що взагалі вважає це не даром, а своїм обов’язком. Допомога Україні була для нього природною справою», — сказав він.
