Луговий цвинтар: бути ближче до природи після смерті
Луговий цвинтар існує на Дяблицькому кладовищі в Празі два роки. Про нього знає ще мало хто. Але поховання там — іще один спосіб відійти від традиційних поховальних обрядів, і таке екологічне поховання — ще один спосіб принести користь довкіллю і після смерті, каже адміністратор Лугового цвинтаря і засновник асоціації «Останній слід» Адам Вокач.
«Ми, Чехія, — досить атеїстична країна, тому й той традиційний християнський ритуал не для всіх ідеальний, тому й виникають нові форми. Можна згадати саме природні поховання, які пропонують гарну ідею переродження назад до природи, повернення до цього кругообігу. На цей час там поховано п’ять людей, а орендованих поховальних місць загалом 12. На Луговому цвинтарі ховають тіло в землю, там не ховають попіл. Тут у Празі поховання в землю обирає лише три відсотки, решта обирає кремацію, так що це велика альтернатива для Праги».
Поховання без поспіху, в тиші природи
Луговий цвинтар розрахований на 350 місць. На ньому немає традиційних кам’яних нагробків — на луці є тільки дерев’яні таблички. При цьому на одному місці може бути здійснено кілька поховань після закінчення періоду тління, який складає десять років. Могили в Чехії, як і в усій континентальній Європі, «рециклюються»: через десять років на тому ж місці може бути здійснене нове поховання, якщо не оплатити продовження оренди поховального місця.
«За цвинтарем і місцями поховань доглядаємо ми, що на цвинтарях не цілком звично. Тому там і дорожча оренда поховального місця — 16 200 крон за 10 років. Але загалом усе виходить дешевше, бо не треба замовляти кам’яного нагробка».
Для поховання мають бути виконані певні умови. Наприклад, труна має бути тільки з необробленого дерева чи сплетена з лози, без лаку і пластикових прикрас. Те ж стосується і тканин для одягу померлого чи оздоблення труни зсередини: вони мають бути з натуральних матеріалів, що здатні розкладатися, каже Вокач.
«Мене дуже надихають США чи Велика Британія, де природні поховання мають багаторічну традицію. І я бачу зміну. Родичі померлого діляться враженнями від похорону і кажуть, що була приємна річ. Уже саме лише те, що похорон може бути приємною річчю, — це щось, що до безлічі людей не доходить, що така можливість існує. Мені приємно, коли зворотній зв’язок свідчить, що це людям допомогло».
Повернення до кругообігу життя: з тіла стає родючий ґрунт
У Чехії, за чинним законодавством, існує два варіанти поховання: в землю чи кремація. Кожен із них має подальші варіанти. Попіл можна розвіяти в певних місцях, поховати в урні чи висипати в ямку як природне поховання. А на тому ж Дяблицькому кладовищі ще з 2015 року є й «Ліс спогадів»: там попіл в урнах із матеріалу, що розкладається повністю, чи в дерев’яних обрядових мисках вкладається під коріння дерев. Тілесні останки можна поховати на класичному цвинтарі чи ось уже й на Луговому.
«У нас не можна використати деякі альтернативи, які існують на Заході, та я думаю, що це певна інерція. Але де в чому наші можливості кращі, ніж, наприклад, у Німеччині. Ми, наприклад, можемо самі розпорядитися попелом, можемо поховати його на своїй присадибній ділянці — в Німеччині це заборонено. Так що відносно в нас іще досить вільний закон, але на цьому ми не мали б зупинятися. Треба дивитися вперед, наприклад, на те, що діє в Америці чи інших західних країнах. Це може бути для нас прогресом. Але наразі це з юридичного погляду неможливо».
Серед таких альтернатив, які в Чехії тим часом не дозволені, за словами Адама Вокача, є можливість так званої терамації — тобто, по суті, компостування людського тіла».
«Це, власне, альтернатива до тих двох способів поховання. Тіло померлого вкладається в спеціальний контейнер із великою кількістю природних матеріалів. Потім контейнер закривають, і при доступі повітря, яке туди подається такою трубкою, тіло починає розкладатися природним способом на повітрі. Наприклад, у Німеччині (де такий спосіб уже практикують — ред.) тіло розкладається за сорок днів. Воно з’єднується з природними матеріалами навколо нього, тому це ще називають людське компостування, бо процес дуже схожий. І станеться те, що ми перетворимося на плодючий ґрунт, на якому може вирости якась рослинка».
