Слідами слов’янських богів: унікальна стежка пропонує і розвагу, і науку
«Шановні подорожні, запрошуємо вас у подорож шляхами, якими ходили наші давні предки. Їх уже давно завіяло часом і про них знає мало хто…» — такими словами запрошує село Білов на півночі Плзенського краю в нетрадиційний похід, що поєднує красу чеської природи з давно забутими історіями зі слов’янської міфології. Наукову стежку створили близько двадцяти років тому з ініціативи старости села Павела Буліна.
«Стежка слов’янських богів» веде прегарними місцями в околицях мальовничих сіл Білов і Потворов, а частково і територією природного парку Єсеніцко. Вона заведе подорожніх до природної резервації «Ставочки біля Подборжанок» (Rybníčky u Podbořánek) чи до національної природної пам’ятки «Одлезельске озеро».
На ній 17 зупинок. На кожній із них — не лише зображення, а й словесний опис одного зі слов’янських богів. Староста села Білов Павел Булін каже, що мав кілька мотивацій для того, щоб створити таку стежку.
«Із одного боку, я хотів влаштувати позначену стежку, яка могла б провести охочих гарною місцевістю, яку ми тут маємо, чудовими лісами і руйновищем, де завдяки зсувові після сильних дощів виникло озеро. А потім я став думати, як мотивувати цю стежку. Колись я читав книжку Йозефа Томана «Слов’янське небо» — таке фентезі про те, як один молодий чех ледь не замерз і богиня Морана помилково забрала його до себе, бо думала, що він уже мертвий. І далі письменник веде читача світом слов’янської міфології. А пізніше мені трапилася книжка «Слов’янська міфологія» письменника й діяча національного відродження Йозефа Ружички, де він прямо змальовує слов’янських казкових істот. Звичайно, до деяких речей, які він там пише, треба ставитися з осторогою, то не цілком правильне з наукового погляду. Але мені здалося, що коли люди це прочитають, то зможуть про це поміркувати».
Поряд із поставами з міфології давніх слов’ян, на стежці є й історичні інформації, які староста вишуковував у хроніках і старих рукописах. Одним із найважчих завдань при створенні проєкту був, за його словами, вибір конкретних богів.
«Їх-бо стільки було. Я розумів, що маю обмежені можливості, і намагався обрати, на мій погляд, найголовніших, а потім найцікавіших. Наприклад, страшенно цікава постава — Триглав, бог, який має три обличчя і кожним дивиться в інший бік, так що, власне, бачить усе і знає все. Або Радегаст, відомий, зокрема, завдяки пиву, — це бог сонця, достатку і врожаю. Я, наприклад, зовсім не знав, що водяник — це, власне, слов’янська міфологічна постава. Я вважав його персонажем із казок. А коли я почав розпитувати, то, наприклад, у Німеччині чи в Америці водяника не знають».
На стежці завдовжки близько 17 кілометрів можна, наприклад, дізнатися, що володарем богів був Свантовіт, бог світла, який перемагав темряву і зло, що небом і Сонцем володів Сварог, або що Перун був владарем грози і грому.
«Я намагався влаштовувати зупинки там, де вони б тематично пасували. Наприклад, для Перуна, священним деревом якого був дуб, я знайшов десь у лісі обвуглені рештки старих дубів, спалених блискавкою, так там я й поставив табличку Перуна. Морану, богиню смерті, я встановив на місці колишнього середньовічного села, від якого залишився тільки колодязь, а все інше там заросло лісом. Але сьогодні я зробив би це інакше: воно було б коротше, а може, й деякі тексти були б коротші, бо я усвідомлюю, що турист хоче зупинитися на хвильку, прочитати і знову йти далі».
Над створенням стежки працювала низка волонтерів, а також студенти гімназії в місті Пласи — це вони створили зображення богів. Встановлення таблиць було непростим, але воно об’єднувало людей — як згадує сам староста, це була спільна праця, яка об’єднала її учасників.
«Нам було дуже приємно, що ми зібралися разом і тепер ішли нашим краєм чи їхали трактором і ставили там таблички. Нас мало бути більше, бо то була фізично відносно нелегка робота, і все це ми робили разом. А через кілька років зробили й іще одну стежку з релігійною тематикою. Вона називається «Шлях єдиного Бога». Вона коротша, і натхнення для неї дало виключно християнство».
Як каже Павел Булін, сьогодні важливо згадувати про релігію і духовний світ наших предків. Люди, наприклад, дізнаються про взаємозв’язки, які можуть пояснити їм низку речей.
«Це наводить людину на інший спосіб роздумів про світ. Коли я створював «Стежку слов’янських богів», я усвідомив, що безліч наших звичок, про які ми навіть не знаємо, чому так робимо, походять саме звідти».
Сьогодні люди більше цікавляться германською й кельтською міфологією, бо вони загалом більш відомі, каже староста Білова.
«Про слов’янських богів, власне, не було написано нічого, або самий лише мінімум, бо слов’яни в той час, звичайно, не мали писемності. А коли прийшло християнство, воно намагалося придушити то все, бо рішуче боролося з поганством. Так що слов’янська міфологія й не може бути так досліджена і не може бути так докладно відома, як, наприклад, якраз германська чи кельтська релігія. Ми тут, звичайно, всі є такою сумішшю народів, яка формувалася з якихсь прадавніх часів, але сприймаємо себе як слов’ян. Так що добре знати щось про своє коріння. Бо ми набагато більше знаємо про давні Грецію чи Єгипет, ніж про те, що стосується нас самих».
