Коронаційні клейноди в часи війни: вивезені до Словаччини, замуровані в підземеллі
Доля чеських коронаційних клейнодів у часи Другої світової війни є головною темою цьогорічної виставки цих символів чеської державності в Празькому граді.
«Це дуже заплутана історія, яку ми представляємо саме цьогорічним відвідувачам. Доба протекторату (так званого «протекторату Богемія і Моравія», що його німецькі нацисти проголосили на окупованій території Чехії — ред.) — то був дуже драматичний, неспокійний період, коли весь час думали, чи будуть бомбардувати Прагу, чи не будуть, чи буде якась інша загроза», — розповіла керівниця архіву канцелярії президента Чехії Луціє Вечернікова станції Radiožurnál Чеського радіо.
«Це означає, що вже в 1937—1938 роках тодішній президент Едвард Бенеш разом із іншими представниками Граду думав про те, як вберегти клейноди», — додала вона.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Тому президент Бенеш наказав таємно відвезти клейноди вже в вересні 1938 року до Жиліни в Словаччині. Але це виявилося поганою ідеєю. Вони пробули там лише два тижні, і після підписання Мюнхенської угоди (про передачу нацистській Німеччині значної частини тодішньої Чехословаччини — ред.) швидко привезли назад. Це було 5 жовтня. Бенеш на знак протесту проти Мюнхенської угоди подав у відставку, і коронаційні клейноди залишилися в Празькому граді до кінця війни.
Гайдріх і корона
«Німецька сторона ними теж цікавилася. Є такі знакові фотографії, на яких тодішній виконувач обов’язків імперського протектора Райнгард Гайдріх (фактичний керівник «протекторату» — ред.) і «державний президент» Еміл Гаха (номінальний, але безвладний голова «протекторату» — ред.) розглядають ці клейноди. І з цим і пов’язана відома легенда», — додає Вечернікова.
Але легенда, згідно з якою Гайдріх одягнув собі корону на голову (і невдовзі був убитий на виконання давнього закляття, що її не має права одягати будь-хто, крім монарха), вочевидь не ґрунтується на правді, каже керівниця архіву: «Як архіваріус я, звичайно, працюю з документами, і в нашому архіві жодного такого документу чи фотографії, які б це підтверджували, немає».
А от легенда, за якою Гайдріх мав копії всіх семи ключів, якими на сім замків замикається Коронна камера, де зберігаються клейноди, є, за словами Вечернікової, історичним фактом. «Перш ніж Гайдріх у листопаді 1941 року зазирнув до Коронної камери, німецька сторона на тиждень вилучила всі сім ключів, і справді в Берліні були виготовлені копії. Але вже після війни з’ясувалося, що не всі ті копії пасували до замків», — розповіла вона.
Охочі могли тоді піти подивитися на коронаційні клейноди до Коронної камери, але тільки зі згоди німців. Найчастіше так робив Гаха.
«Президент Гаха їх бачив, гадаю, десь двічі чи тричі, так що я б припустила, що було десь близько десяти відвідин протягом 1938—1945 років», — вважає архіваріус.
Замуроване приміщення
1943 року загроза можливого бомбардування Праги стала реальною, тож німці детально сфотографували й описали клейноди і разом із президентською канцелярією сховали їх глибоко в підземеллі Празького граду в спеціально збудованому і замурованому приміщенні, розповіла Луціє Вечернікова.
Історик архіву канцелярії президента Чехії Ян Кутілек додав іще одну деталь: «Якщо говорити спрощено, то пропаганда (нацистська — ред.) подавала це так, що святий Вацлав прозрів і з’ясував, що чеський народ не може жити в центральноєвропейському просторі без німецького захисту. Центральноєвропейський простір вони розглядали як простір німецький».
