Коли біцикл обігнав диліжанс: 145 років від створення Чеського клубу велоципедистів
Цей клуб став першим велосипедним об’єднанням у всій тодішній Австро-Угорщині. Його заснували 16 листопада 1880 року брати Йозеф і Франтішек Когоути у Сміхові — нині частині Праги, а тоді ще приміському селі.
Брати були синами чеського фабриканта Яна Когоута, які вперше побачили велосипед завдяки англійському гостеві. І їхній ентузіазм започаткував і виробництво велосипедів у Чехії, і організований рух велосипедистів.
Перші двоколісні попередники велосипеда з’явилися в чеських землях 1867 року. То були важкі машини, прозвані «костотрясами», з дерев’яною рамою і колесами, по суті, як самокати: вони не мали педалей, і, сидячи на них, треба було відштовхуватися від землі ногами.
Але справжній розмах можливостей для велосипедистів настав на десятиліття пізніше. 1879 року в домі Яна Когоута поселилася родина священника Англіканської церкви, юний член якої привіз сучасний (тогочасний) металевий «біцикл» із колесами на гумових шинах.
То було так зване «високе колесо» (vysoké kolo), відоме в різних країнах як біцикл, пенні-фартинг чи ґран-бі, з великим переднім колесом, над яким було сидіння, і маленьким заднім. Але інших тоді не було, і сини переконали батька почати виробляти ці машини.
Дорога до Відня як реклама
І вже влітку 1880 року брати Когоути вирушили на таких велосипедах до Відня. Трасу завдовжки понад 300 кілометрів вони подолали за два з половиною дні — швидше, ніж тодішні поштові диліжанси.
Ця подорож привернула увагу громадськості і преси і стала рекламою для продукції їхнього батька.
Заснування клубу і його значення
І вже того ж 1880 року виник Чеський клуб велоципедистів (як тоді казали) Сміхов — перший велосипедний клуб у тодішній Австро-Угорській монархії. Його члени влаштовували спільні виїзди, брали участь у змаганнях і культурних акціях.
Цей клуб став основою для виникнення пізніше Чеського союзу велосипедного спорту — найстарішої національної спортивної організації в Чехії.
Не всі були в захваті
Але велосипедисти наражалися й на нерозуміння. У провінції люди вважали їх за ексцентриків, які тільки лякають худобу.
Не скупився на критику й засновник чеської фізкультурної організації «Сокол» Мірослав Тирш. Він вважав цей спорт марністю і гонитвою за грішми — хоча радше було навпаки: тодішні велосипеди були дорогим виробом — вони могли коштувати до 500 золотих, а це була річна платня дрібного чиновника.
Кінець «високих коліс» і європейський рекорд
Невдовзі «високі колеса» замінив новітній винахід — велосипед сучасного типу з однаковими колесами і ланцюговою передачею. Але ще якийсь час за «звичайні» вважалися саме ті біцикли, а нові називали велосипедами «безпечними» — з них було нижче падати і на них було легше гальмувати.
Та до 1891 року фабрика Яна Когоута виробила вже з 900 штук «когоутовок». А один із його синів, Йозеф Когоут, потрапив в історію своїм європейським рекордом: 1885 року він проїхав за 24 години 400 кілометрів.
Традиція, яка живе далі
Чеський клуб велоципедистів Сміхов у міжвоєнний час втратив своє значення, перетворившись радше на клуб велотуристів. У 1950-і роки, за комуністичної влади, він був примусово введений до складу єдиної державної спортивної організації, а невдовзі розпущений.
Але 1993 року його діяльність відновили. Тепер це Чеський клуб велосипедистів 1880. Він влаштовує такі акції, як «Празька миля», поїздки на історичних «високих колесах» і культурні зустрічі.