Лауреаткою премії чеської ініціативи «Пам’ять нації» стала 73-річна волонтерка з Донбасу
Надія Калінченкова, яка нині живе в Краматорську, з 2014 року допомагає українським військовим як може: плете маскувальні сіті, маскхалати, теплі шкарпетки й рукавиці. Премію вона отримала в понеділок у Празі з нагоди чеського Дня боротьби за свободу і демократію.
В інтерв’ю станції Radiožurnál Чеського радіо Надія Калінченкова так прокоментувала своє життя й волонтерську діяльність у прифронтовому Краматорську: «А де безпечно? Йде війна. У нас ніде не безпечно, ні в якому місті. Так, ми близько від фронту, бачимо це, чуємо це. А що робити? Знаєте, бог не має інших рук, ніж наші. І саме наші руки тепер допомагають не тільки богу, а й нашій армії в нашій країні».
А в інтерв’ю ініціативі «Пам’ять нації» („Paměť národa“) вона розповіла, що при плетінні маскувальних сіток та іншого обладнання у волонтерів заборонено говорити про смерть. «Тут ви повинні бути налаштовані тільки на захист, тільки позитивно, щоб цей позитив через наші сіточки передавався нашим хлопцям. Передавався через ті шкарпетки, що ми вʼяжемо, через ті коцики, які на сидіння робимо, через ті ковдри, через рукавички снайперські, що вʼяжемо. Ми робили кікімори. Щоб тільки позитив, що це людина надягає цю кікімору, людина під цією сіточкою ховається. Хай вона буде дійсно захистом її. І тільки позитив, тільки позитив», — сказала Надія Калінченкова.
Крім неї, цьогорічні премії ініціативи «Пам’ять нації» отримали ще чотири людини: 92-річна Мілена Седлачкова, яка збирала нелегальну, з погляду комуністичної влади, інформацію і пробула за це два роки в ув’язненні, і 93-річний Ярослав Врбенський, який пробув в ув’язненні понад десять років за намагання допомагати переслідуваним священникам, — із Чехії, а також 80-річний Федор Ґал, який зазнавав політичного тиску за захист тих принципів, які реалізувала потім Оксамитова революція, і теж 80-річний Еміл Седлачко, який 1968 року виступив проти окупантів і на жорстоких допитах не видав своїх колег, — зі Словаччини.
Ініціатива «Пам’ять нації» в першу чергу збирає і зберігає спогади людей, що потерпіли від тоталітарних режимів. Щороку на 17 листопада вона вручає свої премії видатним людям, які відважно виступили проти тоталітарного режиму (в тому числі і радянського, і сучасного російського) — воєнним ветеранам, політичним в’язням, членам руху Опору, тим, хто пережив Голокост, переслідуваним митцям чи діячам «андерґраунду», скаутам, церковним діячам та іншим.
Із 2010 року премії ініціативи отримали понад 70 людей. Серед них є й кілька українців.
2024 року серед нагороджених була Ольга Гейко, правозахисниця, колишня дисидентка й політв’язень. Вона була членом правозахисної Української гельсінської спілки, була двічі засуджена за «антирадянськими» статтями. Наприкінці 1980-х стала співзасновницею Українського культурологічного клубу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
2023 року серед нагороджених премією «Пам’яті нації» був православний священник і військовий капелан Василь Вирозуб, який із 2014 року підтримував українських бійців під час розв’язаної Росією війни, а 2022 року пережив із бійцями полон і катування.
2022 року одним із лауреатів нагороди був Мирослав Маринович, філософ, проректор Українського католицького університету у Львові, а в радянські часи правозахисник, дисидент і політв’язень, співзасновник Української гельсінської групи.
А в 2020 році премію отримав, серед інших, закарпатець Левко (Леонід) Догович (іноді прізвище наводять як Довгович). Він іще 13-річним увійшов 1949 року до юнацької групи опору радянській владі, був затриманий і у віці 15 років засуджений на десять років позбавлення волі; в ув’язненні його судили знову за спробу втечі і додали ще десять років. Після смерті Сталіна був відпущений, на хвилі хрущовської відлиги родина отримала дозвіл виїхати до Чехословаччини, куди раніше зміг утекти його батько. Там він керував Українським хором у Празі, потім Піддуклянським народним хором у Пряшеві, заснував там дівчачий хор «Весна». 1971 року отримав заборону на роботу з молоддю і аж до 1989 року працював на будівництві, перебуваючи під наглядом чехословацької Держбезпеки. Нині в 90-річному віці керує Українським національним хором «Карпати» в Кошицях.
