Дехто з українців прожив у Чехії вже четверте Різдво
Допомагає їм із життям далеко від дому низка організацій, серед яких — Дияконія Чеськобратської євангелічної церкви. Вона допомагає біженцям із пошуками праці, але і зі шліфуванням чеської мови, розповідає інтернет-видання Чеського радіо iRozhlas.cz.
П’ятнадцять жінок сидять біля великого столу і співають українську колядку. Всі вони приїхали до Чехії після повномасштабного вторгнення Росії до України з усіх кінців української території — із Києва, Харкова, Севастополя… І нині вони збираються щотижня разом із Амірою з Сирії на зустріч розмовного клубу з назвою Obýváček — «світличка» — на першому поверсі старого житлового будинку в празькому районі Жижков.
«Ми вже четвертий рік разом із родиною святкуємо Різдво в грудні. А раніше святкували в січні», — каже Галина з Києва. При цьому провідні українські церкви — ПЦУ й УГКЦ — перейшли зі старого юліанського календаря на новий стиль на рік пізніше — 2023-го.
Але й святкуючи в один день із чехами, біженці намагаються втримати власні різдвяні традиції. Пані Валентина згадує, як у неї текли сльози, коли до них у Кралупах-над-Влтавоу завітали малі українські колядники.
«Це організували діти з України. Було так святково», — каже розчулена Валентина, переходячи від емоцій на рідну мову.
Як каже Петр Собалік із Дияконії Чеськобратської євангелічної церкви, який керує розмовним клубом, так час від часу стається й на заняттях.
Щоб українські біженці найкраще потренували чеську, він використовує картки для розмови на різні теми.
«Я пишу там і деякі суперечливі питання, і вони витягають картку і кажуть, що вони про це думають. А інші або погоджуються, або ні, і ми дискутуємо про це», — каже Собалік.
Наприклад, одне з питань — чи навчилися жінки в Чехії чогось нового. «Я навчилася жити спокійним життям, а ще я навчилася пити пиво. В Україні я його зовсім не пила», — каже по хвилі роздумів Валентина з Харкова, а інші жінки сміються.
«Чехи — добрі вчителі, які нас розуміють і підтримують нас. І такі тут усі люди», — каже вона.
