Український консультаційно-громадський центр у Празі: підтримка, адаптація та плани на майбутнє

Український консультаційно-громадський центр у Празі вже кілька років допомагає українцям із міграційних питань, передконсульської підтримки, цифрових сервісів України та багато чого іншого. Нещодавно центр розширився, відкривши простір для спілкування, взаємопідтримки та розвитку громади. Сьогодні він допомагає людям не лише адаптуватися, а й будувати своє життя в Чехії.

Ми поспілкувалися з координаторкою центру Анною Курницькою про його роботу, підтримку, яку тут надають українцям, а також про виклики й перспективи після 2027 року.

— Чим сьогодні є Український консультаційно-громадський центр у Празі? Яка його головна місія?

Український консультаційно-громадський центр у Празі — це, у першу чергу, безпечний і доступний простір для підтримки українців у Чехії. Ми можемо поєднувати як консультаційну частину, так і громадську: ми надаємо інформаційну підтримку, ми організовуємо заходи, ми надаємо наш простір у безоплатне користування. Таким чином ми намагаємося поєднати різні сфери життя українців за кордоном, допомагаючи людям не тільки вирішувати якісь практичні питання, а й просто будувати своє життя в Чехії, або, можливо, потенційно, коли буде хтось бажати повернутися додому, то ми будемо працювати з категорією добровільного повернення.

Загалом основна наша місія — це бути таким місточком для українців, допомогти їм розібратися в чеському бюрократичному суспільстві, бо система складна, система дуже відрізняється від української. У тому числі ми активно допомагаємо вирішувати питання з українськими державними органами саме через те, що в нас чітко налагоджена співпраця. Ми володіємо актуальною офіційною інформацією, у нас професійні консультанти, які можуть допомогти надати інформацію стосовно майже всіх сфер життя, які б цікавили українців.

Ми справді прагнемо, щоб людина, яка прийшла до нас, не почувалася самотньою перед цими викликами і знала, куди їй можна звернутися, де можна отримати відповіді на свої запитання.

— Із якими питаннями українці звертаються до вас найчастіше і які саме консультації ви надаєте?

— Якщо говорити про категорії запитань, із якими до нас звертаються, то вони абсолютно різні. Але можу сказати, що однозначно великою категорією є передконсульська підготовка, тобто надання будь-якої інформації, яка стосується всіх послуг консульства України. Це і закордонні паспорти, і нотаріальні акти, тобто усі послуги, які надає консульство.

У тому числі, крім цього, актуальним, як завжди, залишаються питання легалізації в Чехії, продовження тимчасового захисту, повідомлення про зміни, працевлаштування, житла, медичного страхування. Актуальними зараз, до прикладу, є питання і Пенсійного фонду України: це оцифрування трудових книжок. Також багато людей звертаються щодо державної реєстрації нерухомого майна на території України.

Звичайно, ми надаємо інформацію стосовно питань освіти, адаптації в Чехії, курсів, але якщо щось не входить у нашу сферу консультації, то в нас є дуже широке коло партнерів, і ми готові перенаправляти.

— Чи змінився характер запитів за останні роки? Якщо у 2022—2023 роках це були радше питання про те, як адаптуватися, то про що люди запитують тепер?

— Однозначно, характер змінився. На початку повномасштабної війни основними питаннями були вирішення базових потреб: житло, гуманітарна допомога, оформлення документів, бо багато хто приїжджав за кордон або без документів, або з мінімальним набором, наприклад, лише зі свідоцтвом або лише з українською ID-карткою.

Паспорти мають свої терміни дії, їх потрібно постійно контролювати. Тобто спочатку це було питання про виживання, а зараз ми вже бачимо іншу тенденцію: здебільшого люди приходять дізнатися про якісь довгострокові перспективи. Їх уже більше цікавить, як знайти легальну, високооплачувану роботу за професією, як перекваліфікуватися, де знайти курси чеської мови, які юридичні нюанси, наприклад, трудових договорів існують, як визнати дипломи. Тобто ми бачимо цю тенденцію від режиму виживання до довгострокового планування майбутнього.

— Нині багато говорять про майбутнє тимчасового захисту після 2027 року. Наскільки ця тема хвилює людей і які головні страхи чи запитання ви чуєте?

— Це одна з найактуальніших тем сьогодні, насправді. Людей хвилює саме ця невизначеність, бо вони не розуміють, що буде після завершення тимчасового захисту: чи зможуть вони залишитися в Чехії, чи будуть якісь альтернативні варіанти, способи легалізації, як це вплине на їхніх дітей, які вже тут ходять у садки, у школи, як це змінить їхні майбутні життєві плани, чи вплине це на роботу.

Тобто до нас точно звертаються з питаннями, чи можна перейти на інші типи дозволів на проживання, які їхні умови, чи можна отримати якийсь інший тип, чи є перспектива отримання дозволу на постійне проживання. У тому числі нас питають і про можливості повернення в Україну, чи є якісь програми повернення.

Але що залишається досі — це страх невідомості. Тому ми завжди наголошуємо: стежте за офіційною, перевіреною інформацією, не покладайтеся на чутки. Коли ви сумніваєтеся, зверніться до офіційних державних представників.

Фото: Oleksandra Simochko,  Radio Prague International

— Центр позиціонується не лише як консультаційний, а й як громадський простір. Які заходи, події чи зустрічі ви проводите і чому виникла така потреба?

— Насправді така потреба виникла природно, бо людям, окрім того, щоб отримувати цю інформаційну підтримку, завжди важливо просто відчувати себе належними до спільноти, знаходити якісь нові контакти, обмінюватися досвідом і просто спілкуватися, відчувати, що вони не одні.

Окрім цього, ми розуміємо, що нам важливо було б покрити більшу тематику: від змін законодавства до якихось культурних, освітніх заходів. Саме тому заходи, які проводяться, абсолютно різні і мають різні формати. Це можуть бути інформаційні семінари, вебінари, освітні тренінги, зустрічі з якимись експертами, культурні заходи, театральні вистави, покази фільмів.

Категорії цих заходів дуже різні, і тематики дуже відрізняються. Ми завжди рекомендуємо стежити за нами у наших соцмережах, бо саме там можна побачити найактуальнішу інформацію про те, що планується. Окрім цього, у нас є відкритий календар заходів, де також можна подивитися наперед, навіть якщо ще немає анонсів у соцмережах, що у нас буде відбуватися.

— Наскільки українці поінформовані про свої права та можливості? У яких питаннях виникає найбільше плутанини або дезінформації?

— Рівень поінформованості, звичайно, зростає з часом. І ми бачимо, що українці готові більше читати офіційні канали, готові більше спиратися на перевірену інформацію. Але ми все одно бачимо, що дезінформація залишається серйозним викликом.

Безумовно, найбільше плутанини виникає щодо тимчасового захисту і перспектив його продовження, соціальних виплат, працевлаштування, медичного страхування і загалом розуміння міграційного законодавства: скільки часу можна перебувати в країні, скільки — ні, до прикладу.

На превеликий жаль, за нашим спостереженням, люди все ще черпають цю інформацію із соціальних мереж, з якихось неофіційних чатів, з коментарів у фейсбуці, від псевдоекспертів у тіктоці. Тому ми наголошуємо, що важливо перевіряти інформацію, яку ви читаєте. Є велика кількість офіційних каналів, за якими можна стежити, які, у тому числі, існують і українською мовою. Це канали Міністерства внутрішніх справ Чехії, Бюро працевлаштування Чехії, сайт посольства України та офіційні канали того самого ДП «Документ». Тобто важливо завжди перевіряти, звертатися до фахівців або звертатися у центри, які мають такі компетенції.

— Чи є якась історія або випадок, який особливо запам’ятався у вашій роботі?

— Таких історій дуже багато, і кожна людина, яка приходить до нас, — це історія. Тому насправді загалом те, що ми пам’ятаємо і що для нас є найважливішим, — це коли людина прийшла в якомусь стані безвиході і не знала, що їй робити, а вже після консультації з нами, після проведеної якоїсь роботи могла зі стану розгубленості починати діяти й адаптуватися у Чехії. Ми бачимо, що маємо цю довіру від громади, тому цінуємо її і хочемо виправдовувати.

І найціннішим підтвердженням завжди є те, що люди приходять до нас, повертаються, дякують і кажуть, що ми для них можемо бути такою точкою опори в Празі.

Контакти центру: