Їржі Созанський, митець, який перетворив біль історії на мистецтво, святкує 80 років
Ім’я Їржі Созанського стало в чеському мистецтві синонімом тем цивілізації, історичної пам’яті і долі людини в крайніх ситуаціях. Від 1970-х років він створював проєкти, що не боялися торкатися теми війни, тоталітаризму чи руйнування природи. Його інсталяції, малюнки, скульптури і мультимедійні проєкти є одними з найвиразніших художніх реакцій на події чеської історії 20-го століття. Знищене для видобутку вугілля старовинне місто Мост, створене нацистами ґетто Терезін, вшанування жертв комуністичних переслідувань — Созанський завжди шукав способу висловити через мистецтво те, про що суспільство часто не хоче згадувати.
Від муляра до однієї з найвиразніших особистостей чеського мистецтва
Їржі Созанський (народився 27 червня 1946 року в Празі) прийшов у мистецтво обхідним шляхом. Він вивчився на муляра і кілька років працював на будівництві, і тільки потім вступив до Академії образотворчого мистецтва.
Із 1970-х років він працював у техніках малювання, рисування, графіки, скульптури й інсталяції. І скоро став виразною особистістю неофіційної сцени — митцем, який не боявся важких тем і зміг поєднати художню мову з історичною пам’яттю.
Він є членом художніх об’єднань S.V.U. Mánes і SČUG Hollar, але його творчість завжди виходила поза традиційні рамки обох спілок.
Зона Мост: коли мистецтво реагує на знищуване місто
Одним із ключових проєктів Созанського була Zóna — широка мистецька реакція на ліквідацію старого Мосту в 1980-х роках. Він звернувся тоді до друзів, і вони разом документували зміну квітучого міста на краєвид із кар’єрів.
Результатом були інсталяції, малюнки, об’єкти і тексти, які фіксували не тільки фізичне руйнування, а й спустошення суспільства, яке його здійснювало.
До цієї теми Созанський знову повертався і після 2010 року, коли виникли нові об’єкти і фотоколажі — діалог між минулим і сучасним.
Терезін, тоталітаризм і людська гідність
Созанський давно присвячував увагу темі людини в крайніх ситуаціях — на війні, під час диктатури, в середовищі, де мораль зустрічається з владною силою.
Його перша виставка відбулася 1976 року в Терезіні, місці, яке на все життя стало для нього символом насильства й несвободи. Созанський не раз повертався туди з проєктами, які нагадували про жертв тоталітарних режимів.
А 2018 року його виставка відбулася в колишній в’язниці для політв’язнів режиму Франко в іспанській Сеговії. Проєкт «Дім страху» (La casa miedo) — це малюнки, картини і скульптури, присвячені чеським особистостям, яких ламали комуністичні переслідування — таким, як Мілада Горакова, Завіш Каландра, Ян Заграднічек чи Іван Мартін Їроус.
Таким чином іспанська публіка змогла побачити паралелі між франкістськими і комуністичними репресіями, що надало творам Созанського надзвичайної сили і міжнародного розміру.
Куратор виставки Річард Друрі казав про Созанського, що він є «феноменом чеського мистецтва», бо здатен зобразити протистояння індивідууму з тоталітарною владою з надзвичайною інтенсивністю.
Symposion: мистецтво як діалог
1992 року Їржі Созанський заснував разом із Ольгою Созанською та істориком мистецтва Їржі Т. Коталіком об’єднання Symposion, яке продовжило його неофіційну діяльність із 1980-х років.
Об’єднання організовувало проєкти в різних місцях, серед того і в Терезіні, які були спрямовані на некомерційні, цивілізаційно значущі теми. Серед них були, наприклад, симпозіуми «Бароко й сьогодення» (1992) чи «Відкритий діалог» (1994), які оживили занедбаний єзуїтський костел у Літомержицях.
Вісім десятиліть мистецтва, яке не втрачає нагальності
Їржі Созанський належить до авторів, творчість яких не старіє. Його теми — пам’ять, насильство, тоталітаризм, людська гідність — і далі актуальні. І коли він працював чи то над краєвидами Мосту, чи над історією Терезіну, чи над долями політичних в’язнів, — він завжди шукав спосіб, як мистецтвом відкривати діалог і нагадувати, що історія — це не закритий розділ.
