Бути моделлю в Чехії: українка заснувала школу моделінгу в Празі
В Чехії налічується багато прикладів успішного українського бізнесу. Вікторія Григор’єва — українська біженка, засновниця школи моделінгу Bloom Group Studio в Празі. В її студії займаються люди абсолютно різного віку та професійної належності. Серед учениць — працівниця Міністерства внутрішніх справ Чехії, косметолог, майбутня журналістка та навіть практикуючий кардіолог. В Україні Вікторія працювала на телебаченні, але моделінг був постійно присутній в її житті.
— Насправді ця історія триває вже 11 років. І почалося все з того, що я вступила в театральний університет і паралельно мені потрібно було чимось підробляти на життя. Так сталося, що мене почали запрошувати модельні агенції на фотосесії та покази. Це стало моїм додатковим заробітком на той період часу. Потім мене почали запрошувати на модельні контракти за кордон, я перевелась у Київ на навчання. Пізніше мене запросили викладати акторську майстерність у модельній школі, і вийшло так, що за рік я виросла до арт-директора цієї школи, була режисеркою великих показів та всеукраїнських показів краси. Тоді я вирішила для себе, що мені потрібно в цьому напрямку розвиватись. В Празі в мене були знайомі, які мене покликали і допомогли знайти приміщення, допомогли з житлом на перший час. Я приїхала сюди зробити перший пробний проєкт — це була фотосесія.
Половина учасників записалась одразу до модельної школи. Я приїхала в Чехію, провела фотосесію, а потім повернулася назад в Україну. Мені почали дзвонити мами наших дівчат, самі дівчата — це сталося в моменті. За два місяці ми в Празі відкрили не просто модельну агенцію, а модельну школу. Так склалось, що і приміщення одразу знайшлося, і колектив одразу знайшовся. 2 серпня, якщо я не помиляюсь, був перший фотопроєкт, а 6 жовтня ми повноцінно відкрили модельну школу з двома повними групами.
— Який він — бізнес, створений українцями в Чехії? Наскільки складно? Чи все було зрозуміло, чи друзі допомогли розібратися з усіма документами, походами до різних інстанцій?
— Коли приїхала сюди, ми це відкривали спільно з моїм другом, він уже тут був два роки в Чехії, трошечки досвідченіший. Він взяв на себе бюрократичну частину, а я, звичайно, займалась творчою складовою. Ми домовилися, як ми між собою будемо це поєднувати, як ми будемо ділити обов’язки, хто за що відповідальний. Воно запрацювало, і через пів року я вже залишилась сама в цьому, потрошку почала розбиратися з візами, документами, фактурами. Це для мене досі таке важке питання, але я в процесі.
— З якими найбільшими складнощами зіткнулися?
— У Чехії не настільки розвинена модельна індустрія, fashion-індустрія. Найпопулярнішим моделінг є в країнах і містах, де відшивається одяг — де багато фабрик, дизайнерів, де люди слідкують за модою, їм важливо, як вони виглядають. А в Празі трішечки на іншому зосереджені люди, і тому тут цього не настільки багато, як нам би хотілося. І коли ми знаходимо нішу, в якій можемо працювати, там вже є конкуренти, які багато років тут працюють, яких вже знають. Їхні моделі по світу вже відомі, і нам важко, тому що наші дівчата ще новачки в цьому всьому. Тому що більшість дівчат взагалі з самого нуля в моделінгу. Коли ми стикаємось з цим, то часто обирають, звичайно, місцевих дівчат. Але ми не здаємося, ми все одно ходимо.
— Як, на вашу думку, вдягаються чеські жінки та чоловіки?
— В Україні слідкують за модою — така культура, ти маєш гарно виглядати. Я навіть коли в Lidl йду, хвилююся, як я там виглядаю, раптом мене хтось побачить. А сюди, коли приїхала, дуже великий контраст, наскільки людям все одно може бути на те, як вони виглядають. Я бачу, що в них хороші речі, все чисто, охайно, але немає самої культури — гарно одягатися, гарно виглядати. І коли йдуть наші дівчата, то це дійсно помітно. Помітно, коли вони до нас на кастинги приходять. Вони тільки в черзі стоять, а я вже бачу — хто наш, хто не наш. Тут, звичайно, не хочеться погано нічого казати про чехів — у кожного своє, але хочеться ось цю сферу в Чехії трішечки підняти, розвинути. В будь-якому випадку в Чехії одне, але коли ми виїжджаємо за межі Чехії в іншу європейську країну, там зовнішній вигляд дуже важливий. Мені б хотілося, щоб ми змогли це тут розвинути, прищепити якусь культуру, тому що це і гарно, це і цікаво. Це такий дуже великий пласт, чого в Чехії насправді недостатньо, чого не вистачає.
— Ваша студія існує два роки, і за ці два роки ви вже встигли із дівчатами з’їздити на покази і до Парижу, і до Мілану. Це короткий термін для підготовки?
— Розкажу як ми потрапили на цей показ: до нас із запитом звернулася українська дизайнерка Наталя Канюк. Їй потрібні були моделі, щоб поїхати в Мілан на показ. За 10 місяців після відкриття студії ми поїхали на цей показ.
— Для вас це був ризик?
— Ризик, звичайно. Вони поїхали вперше від агенції, від мого імені. Вони показують в цілому результат нашої роботи за цей період. І мені було лячно, як там все відбудеться. Плюс ще брак часу, досвіду, хвилювання. Для багатьох це був перший взагалі вихід на таку велику аудиторію. Дівчата, звичайно, хвилювалися, але коли вийшли на подіум, то я побачила на їхніх обличчях щастя — це взагалі головна мета навчання.
— Я на початку нашої з вами розмови наголосила, що у вашій школі навчаються люди абсолютно різного віку і професій — є і діючий кардіолог, є люди, кому за 40. Для участі в показі існують якісь критерії відбору за віком чи за професійністю — як це відбувається? Чи всі ті, хто займається у вашій студії, можуть претендувати на те, що вони поїдуть на якийсь показ?
— Критерії, на жаль, звичайно є. Якщо ми говоримо про моделінг, то там суворо мають бути параметри.
— Якими параметри є сьогодні, бо постійно щось змінюється? Чи актуальні 90-60-90?
— Змінюється, так. Коли дизайнер вивозить на показ свою нову колекцію, він її відшиває на певні параметри. І тут дизайнер сам вирішує, на яку категорію він хоче презентувати цю колекцію.
Наш дизайнер, з яким ми їхали, — вона відшиває весільні та вечірні сукні. Звичайно, що її одяг розрахований більш на молодіжну аудиторію, на дівчат, які виходять заміж, або, наприклад, випускницям відшити сукні. І тут вже діють канони — це приблизно 172 сантиметри зріст і параметри, наближені до 90-60-90. Але через те, що ми в гарних стосунках з Наталією, то, наприклад, ми можемо взяти дівчинку трішечки нижчу за зростом і трішечки повнішу, максимум 95 сантиметрів.
— Чи можуть інші жінки, які, можливо, колись мріяли про модельну кар’єру, але вже сформувалися у житті і мають не досить юний вік, втілити свою дитячу мрію у життя? Які в них перспективи?
— Наприклад, категорія 30+ і категорія plus size: всі думають, що категорія plus size — це XXL, але насправді категорія plus size працює від 100 см у стегнах. І якщо в тебе M-L, це супер працююча категорія, у нас є можливість поїхати на міжнародні контракти за кордон. Тому якщо, наприклад, у вас 100 см, 105 см, 110 см, не треба собі ставити блоки і ставити крапку на модельній кар’єрі.
— Це ви про вагу, а про вік. Якщо вам 30, 40?
— Якщо говорити про покази, то тут залежить від дизайнера, на яку категорію він відшиває свій одяг. Якщо йому потрібно, щоб показ виглядав наочно для тих жінок, хто буде купувати в подальшому цю колекцію, він може залучити і старших жінок. Але в більшості випадків 30+, 40+ у нас працює на фотосесіях.
— Стосовно обмежень: в чому моделей своєї школи обмежуєте?
— Насправді я категорично проти, щоб дівчата переставали їсти, сідали на дієти. Цього не треба робити. Треба розуміти, яка їжа не корисна, що можна їсти. Тому що у нас був випадок: дванадцятирічна дівчинка втратила свідомість, тому що перестала їсти — дуже хоче бути моделлю.
З дорослими моделями все легше, тут не треба пояснювати. Більше спорту, менше вуглеводнів некорисних, і як таких великих обмежень немає. Є тільки обмеження в зміні зовнішності: наприклад, татуювання — це проблема дуже велика в сучасності, плюс філери, губи, вилиці, ось ці всі речі. Зараз це гірше навіть у моделінгу, ніж татуювання. Треба бути більш натуральною. Ми про природню красу, і ось у цих речах, на жаль, доводиться дівчатам відмовляти.
— А вони питають у вас, що можна зробити?
— Ми з дівчатами, з ким починаємо роботу, підписуємо материнський договір про те, що ми ними займаємось, а вони натомість з іншими агенціями не працюють.
— І себе не псують.
— І себе не псують, так. Ми прописуємо, який колір волосся, яка довжина допустима, якщо вона буде стригтись, наприклад.
— А якщо дуже-дуже хочеться змінити образ?
— Тут вже домовляємось, індивідуально все вирішуємо, намагаємось із тим розібратись. А стосовно дівчат — ми завжди відкриті до співпраці. Нам, навпаки, потрібні нові обличчя, і потрібні нові обличчя кожен день. Є дуже багато роботи, на яку потрібні гарні дівчата, і хлопці, і жінки, звичайно. Якщо у вас не було досвіту, взагалі не проблема, тому що ми всього навчаємо з нуля. Повністю допомагаємо в оформленні професійного портфоліо.
