Прага звертається до світу: Як радіохвилі поєднали Чапека з Ейнштейном, а комуністичну заставку — з британським попом
Від Чапека й Ейнштейна через хокей часів протекторату аж до гурту OMD. Пориньте у дев’яносторічну історію іномовлення, яке формувало образ Чехословаччини у світі і стало голосом надії, чистого мистецтва і політичної пропаганди.
Був Святвечір 1937 року, коли в ефірі зазвучали голоси письменника Карела Чапека і винахідника Франтішека Кржижика. Їхні сповнені надії слова линули через океан до професора Альберта Ейнштейна. Такими були піонерські кроки короткохвильової станції — попередниці нинішнього Radio Prague International. Протягом буремного двадцятого століття іномовлення не лише передавало комуністичну пропаганду, але й стало свідком народження легендарного лялькового персонажа Гурвінека чи несподіваним джерелом натхнення для західної попмузики.
Старт був грандіозним. «Професоре Ейнштейне, я справді радий, що можу сьогодні від імені чехословацької науки і техніки звернутися з вітальними словами безпосередньо до вас, представника сучасної науки», — звернувся тоді до славетного фізика просто біля мікрофона Франтішек Кржижик. Але технічні обмеження того часу дали про себе знати, і празька студія з жалем мусила повідомити, що через грози над океаном вона звертається до Америки марно. Втім, Ейнштейн зрештою відповів — за допомогою телеграми.
Не менш потужний резонанс викликало і звернення Карела Чапека до індійського поета Рабіндраната Тагора. Запис цього ефіру сьогодні є абсолютно унікальним, адже це взагалі єдиний збережений звуковий відбиток голосу письменника. «Чуєте мене, Тагоре, гармонійний голосе Сходу, вітаємо вас у вашому Шантінікетані, вітаємо вас із Чехословаччини», — задумливо промовив тоді своєму колезі Карел Чапек.
Боротьба за душу народу посеред історичних зламів
У вересні 1938 року, за лічені миті до підписання Мюнхенської угоди, до земляків у США линуло ще одне послання Чапека. Сам він його вже не читав, його замінив диктор Іван Єлінек. «Це не тільки боротьба за нашу землю, це також боротьба за нашу душу. За душу кожного з нас. Захищайте цю свою душу в ці жахливі дні випробувань», — моторошно пролунало з тодішнього ефіру.
Про надзвичайну спадщину письменника радіостанція не забувала й через роки. У 1962 році про його творчу відданість згадувала дружина Ольга Шайнпфлуґова. «Він був найсумліннішим письменником, знав, що фантазії й натхнення недостатньо, і тому все інше було для нього працею», — наголосила вона тоді й додала, що вмочування пера в чорнильницю її чоловік вважав просто механічним перепочинком.
Проте у важкі часи радіо жило і спортом. У 1938 році воно передавало атмосферу чемпіонату світу з хокею безпосередньо з Чехословаччини. «Один старший гравець сказав мені, що коли він уперше брав участь у чемпіонаті світу, то не знав, які щитки використовувати, тому чекав, що ж одягнуть інші», — змальовував кумедні хокейні початки тогочасний англомовний репортаж. Зрештою, чехословацька збірна в боротьбі за бронзу здолала Німеччину, чиї спортсмени вже тоді виходили на лід у формі зі свастикою.
Невдовзі після цього до Праги вдерся вермахт, і географія мовлення різко звузилася. На Великдень 1939 року зі створеного нацистами «протекторату» до американських діаспорян звернувся журналіст Франтішек Коцоурек. «Саме тому я хотів би вам сказати, що ми все це переживали як найдивнішу, неймовірну війну», — описав він почуття нації. Цей опір коштував Коцоуреку негайної заборони на професійну діяльність і смерті в концтаборі.
Мовлення повністю замовкло 1944 року. Але ще до того поет Константін Бібл встиг залишити в ньому свій поетичний спогад. «Мій батько був лікарем у Славетіні неподалік Лоун. У вільні хвилини він писав або малював», — згадував він тоді своє ідилічне дитинство.
У полоні ідеології й чистого мистецтва
Повоєнний розвиток подій розвернув напрямок станції на сто вісімдесят градусів і перетворив «Радіо Прага» на потужний голос соціалізму.
Біля мікрофонів змінювали одне одного партійні діячі і революціонери, такі, як космонавт Юрій Гагарін чи Ернесто Гевара.
Ідеологічного ентузіазму тоді в ефірі не приховували й запрошені західні інтелектуали.
«Але я бачу, як Прага росте, і це відбувається у великій гармонії з ландшафтом. Я бачу, що в усіх куточках будується житло і нові заводи», — нахвалював у травні 1960 року відомий французький карикатурист і член тамтешньої комуністичної партії Жан Еффель.
Через два роки радіо завітало в Карлові Вари до переконаного лівого письменника Луї Арагона.
«Але жоден із нас не знає, що таке відпочивати без роботи», — жартома поскаржився він, натякаючи на працю своєї російської дружини Ельзи.
Однак, попри пропагандистські нашарування, культура регулярно отримувала свій простір. Великий успіх мало мовлення мовою есперанто. Актор Карел Геґер цією мовою начитав супровідне слово до опери «Русалка», виконаної мовою есперанто (під назвою «Наядо»), а пізніше з любов’ю звертався до слухачів і чеською. «Я думаю, що буду далеко не єдиним, якщо скажу, що мій найулюбленіший край — це той, де я народився. Брно, Кралово Поле. П’ятдесят років тому. Передмістя», — зізнавався він у любові до батьківщини в 1960 році. З розчуленням пізніше він додав і поетичну подяку театру: «Відблиск світла ковзнув по обличчю героя Міколаша Алеша, і він ніби ласкаво всміхнувся мені».
Запрошення до ефіру прийняв і один із засновників чеського анімаційного кіно Їржі Трнка. Про несподівану аудиторію свого твору «Сон літньої ночі» він із скромністю розповідав 1960 року: «Головне, що я отримав безліч листів від публіки, чого раніше з моїми фільмами ніколи не траплялося».
Від ожилого дерева до британських синтезаторів
Окрім великого анімаційного мистецтва, 1962 року в ефірі отримало простір і ожиле дерево з Плзені. Їржина Скупова в деталях описала слухачам той історичний момент 1926 року, коли самотній Йозеф Спейбл, відома дерев’яна театральна лялька, отримав несподіваного сина. «Так, це, безсумнівно, був нащадок Спейбла. Народився Гурвінек», — згадувала вона тоді про появу славетної ляльки.
З постійною зміною гостей логічно змінювалася й знакова музична заставка, яка відкривала мовлення станції. Тоді як ефіри часів Першої республіки починалися з величної симфонії Дворжака «З Нового світу» — до якої після величезного проміжку часу Radio Prague International знову повернулося, — комуністичну епоху протягом довгих десятиліть супроводжувала пісня «будівників комунізму» «Вперед, лівою».
Саме ця своєрідна комуністична фанфара абсолютно парадоксально назавжди увійшла в історію попмузики. «У мене було короткохвильове радіо, і я записував собі пропагандистські радіостанції зі Східної Європи. Серед них було й мовлення з Чехословаччини», — зізнався Чеському радіо Енді Маккласкі, засновник британської електронної легенди OMD. Східноєвропейський ефір настільки захопив гурт, що вони вставили заставку «Радіо Прага» прямо на початок свого культового альбому Dazzle Ships.
А один із треків на платівці навіть використовує дослівну англійську назву колишньої чехословацької передачі «Музика для вашого магнітофона» (Music for your tape recorder), і з запису таємниче промовляє голос справжньої тогочасної редакторки «Радіо Прага» Гелени Маркусової.
А те, що комуністична фанфара в сучасному музичному оформленні має величезну силу й досі, OMD довели нещодавно, коли зіграли цю заставку наживо у масивному супроводі ліверпульських симфоністів.
Також на цю тему
-
Говорить Прага до всього світу! Radio Prague International — 90 років в ефірі
Від коротких хвиль до подкастів. Від шифровань для емігрантів до глобальної аудиторії в інтернеті. Дев’яносто років міжнародного мовлення — це історія невпинних перетворень
