Перепоховання останків поета Карела Гинека Махи на празькому Вишеграді 85 років тому стало маніфестацією проти нацизму

Перепоховання останків Карела Гинека Махи на Вишеграді, 1939 рік

Останки Махи були перевезені з цвинтаря в Літомержицях відразу по тому, як Судети, разом із цим містом, окупувала нацистська Німеччина. Перевезення їх до Праги стало урочистою подією. Другий похорон Карела Гинека Махи 7 травня 1939 року, коли окупована була вже вся Чехія, перетворився на один із найбільших протестів у перші роки окупації.

Карел Гинек Маха | Фото: Kramerius/Národní­ knihovna/Wikimedia Commons,  public domain

Карел Гинек Маха, мабуть, найбільше відомий своєю поемою „Máj“, у часи міжвоєнної й доокупаційної чехословацької Першої республіки був одним із символів національного самоусвідомлення, але перш за все символом свободи. Найвизначніший представник чеського романтизму, Маха помер 6 листопада 1836 року в Літомержицях після того, що, як вважають, підхопив інфекцію від брудної води, коли він допомагав гасити нею пожежу, нею ж умивався і її й пив. Йому не сповнилося й 26 років. Поховали його на цвинтарі в Літомержицях того дня, на який було призначене його весілля.

Другі похорони Карела Гинека Махи,  1939 рік | Фото: Magistrát hl. m. Prahy

Перевезення останків Махи до Праги ініціював більш ніж через сто років по тому Карел Енґліш, тодішній голова Національного банку Чехословаччини. Він хотів, щоб останки не потрапили в руки німців.

Їх зберігали в крематорії в празькому районі Страшніце до 6 травня 1939 року. Тоді — вже за окупаційного «протекторату Богемії і Моравії» — їх виставили в Пантеоні Національного музею в дубовій труні, загорненій у національний прапор.

Останню шану йому прийшли віддати близько 50 тисяч людей. Іще 200 тисяч, стоячи на хідниках, спостерігали за процесією перевезення катафалку до храму Святих Петра і Павла на Вишеграді.

За жалобною церемонією завдяки радіо стежив весь народ

Могила Карела Гинека Махи на Вишеградському цвинтарі | Фото: Kristýna Maková,  Radio Prague International

Над могилою «бентежного романтика» на Вишеградському цвинтарі виступили, наприклад, генерал і письменник Рудольф Медек чи поет Йозеф Гора. А непрямо там були присутні люди з усієї країни — адже церемонію передавали на радіо в прямому ефірі, що тривав дві години. Коментар вели Йозеф Цінцібус, перший професійний репортер Чехословацького радіо, Мілослав Дісман, радіо- і театральний діяч, і радіожурналіст Франта Коцоурек, і цей репортаж досі вважається одним із найкращих зразків чеської радіожурналістики.

Демонстративна акція не лишилася без наслідків. Священник Богуміл Сташек, який виступав із казанням на похороні і ще на кількох антинацистських акціях, був у жовтні 1939 року арештований і до кінця війни ув’язнений у концтаборі Дахау. А репортер Франта Коцоурек загинув у концентраційному таборі Аушвіц-Біркенау.

Автор : Klára Stejskalová
ключові слова:

Також на цю тему