Перші послідовники Яна Палаха
Ян Палах вчинив самоспалення на Вацлавській площі в Празі 16 січня 1969 року, протестуючи таким чином проти окупації Чехословаччини. Через три дні він помер від опіків. У прощальному листі він назвав себе «факелом номер один». А 20 січня 1969 року його приклад самоспалення з політичних міркувань наслідували ще двоє, і не тільки в Чехословаччині.
Першим став Шандор Бауер, 16-річний студент училища з Будапешту. Він підпалив себе на сходах Угорського національного музею в центрі Будапешту, тримаючи в руках два паперові прапорці Угорщини і вигукуючи гасла проти радянської окупації Угорщині і участі його країни в окупації Чехословаччини.
Причини свого вчинку він виклав у листі колегам-студентам і викладачам: «Я спалив себе заживо, як той чехословацький хлопець. Цим я хочу висловити протест проти радянської окупації».
Бауер ненавидів Радянський Союз із самого дитинства. Його родина зазнавала політичних переслідувань. Радянська Червона армія забрала його брата-зведенюка наприкінці Другої світової війни, і більше його ніхто не бачив. Під час придушення Угорського повстання 1956 року радянський танк знищив помешкання Бауерів. Шандор хотів учитися в школі лісівництва, але це було для нього неможливо з політичних міркувань, тож він мусив піти вчитися на автомеханіка.
Через три дні після самоспалення він помер. Похорон відбувся в Будапешті таємно і за особливих заходів безпеки — на ньому дозволили бути тільки батькам і найближчим родичам. Вчинок Шандора Бауера так і не став широко відомим угорському суспільству.
Робітник пивовару з Плзені — другий чехословацький живий факел
Того ж дня, 20 січня 1969 року, на кілька годин пізніше за Бауера облив себе гасом і підпалив себе на тодішній Дукельській площі в центральній частині Плзені (нині площа Т. Ґ. Масарика) 25-річний робітник Йозеф Главатий. Він вчинив так на символічному місці на цій площі — там, де раніше стояв знищений комуністами пам’ятник першому президентові Чехословаччини Томашеві Ґарріґу-Масарикові (нині пам’ятник відновлений).
Громадськість дізналася про його вчинок майже відразу: про нього в телевізійному виступі згадав тодішній чехословацький президент Лудвік Свобода, який закликав молодь не наслідувати Яна Палаха.
Написала про нього і офіційна компартійна газета Rudé právo — наполягаючи на портреті Йозефа Главатого як людини, що не впоралася з проблемами особистого життя. Дійсно, на початку 1969 року розпався його шлюб, і він почав запивати горе алкоголем — але свій вчинок пояснив у лікарні тим, що це був протест проти російської, як він сказав, окупації Чехословаччини, і ненавистю до росіян. Ці слова потрапили до протоколів кримінальної справи, відкритої через його самоспалення, — але про них громадськості не повідомили. Через п’ять днів Йозеф Главатий помер.
У період від січня до квітня 1969 року в Чехословаччині були здійснені майже три десятки спроб самогубства, в тому числі й самоспалення. Але далеко не всі вони мали політичний мотив, як у випадку Яна Палаха.
Політичні самоспалення ставалися і в інших країнах — зокрема, в Україні під радянською окупацією на такий протест проти неї пішли Василь Макух (1968 року) і Олекса Гірник (1978 року).
Ось імена ще кількох людей, які здійснили деякі з найвідоміших самоспалень як виявів політичного протесту: Валенти Бадиляк, Ян Береш, Ян Заїц, Ромас Каланта, Мірослав Малінка, Бланка Нахазелова, Евжен Плоцек, Еліягу Ріпс, Ришард Сівец, Тхіть Куанґ Дик.
