Сто років тому народився Мікулаш Медек — художник, якого режим намагався змусити замовкнути
Він належить до найвидатніших особистостей чеського повоєнного мистецтва. Мікулаш Медек зміг попри заборони комуністичного режиму створити твори, що нині належать до вершини чеського модернізму. Сторіччя від його народження пригадує виставка «Забороні всупереч», а також підсумкова монографія, яка нині готується до видання.
Виставка, що змінила історію
Улітку 1963 року в Теплицях сталося щось, про що в комуністичній Чехословаччині й подумати було неможливо. Художник Мікулаш Медек і скульптор Ян Кобласа влаштували там виставку абстрактного мистецтва в час, коли офіційна культурна політика вважала такі прояви за вкрай небажані.
У приміщенні тодішнього замкового манежу митці представили твори, які своєю екзистенційною гостротою і формальною сміливістю гостро контрастували з вимогами соціалістичного реалізму. Історики мистецтва донині вважають ту виставку однією з переломних подій чеського повоєнного мистецтва. Вона виникла протягом короткого періоду політичної відлиги, яка, проте, не протривала довго.
Саме про цю історію нагадує сьогодні виставка «Забороні всупереч» у празькому Музеї «Кампа». За допомогою творів Мікулаша Медека, Яна Кобласи і документів тих часів вона повертає відвідувачів у момент, коли чеське сучасне мистецтво на коротку хвилю вирвалося з-під ідеологічних обмежень.
Художник неспокою, болю і віри
Мікулаш Медек народився 3 листопада 1926 року в Празі. Протягом його відносно короткого життя він створив надзвичайно масштабну і своєрідну художню спадщину, яка не надається до простої класифікації.
Його творчість пройшла від натхнення сюрреалізмом через екзистенціоналізм аж до інформалізму — течії, яка стала однією з вершин чеського повоєнного абстракціонізму. Пізніше він дедалі виразніше звертався до фігуральних і духовних мотивів.
Його картини сповнені напруженості, ударів, рельєфних структур і символів. Вони не прості і не приємні на погляд. Вони відображають пригніченість людини, що живе в століття воєн, тоталітарних режимів і глибоких суспільних змін. Але саме ця гострота і призводить до того, що творчість Медека й через багато років не втратила своєї сили.
Митець на окраї офіційної культури
Хоча Медек сьогодні належить до найвидатніших чеських художників 20-го століття, за життя він не мав такого визнання. Комуністичний режим вважав його творчість за ідеологічно неприйнятну, і Медек постійно опинявся поза головною течією офіційної культури.
Трохи вільніше він зміг творити тільки протягом короткої відлиги в 1960-х роках — із 1963-го по 1969-й. Але й тоді він не отримав належного визнання своєї творчості. За все життя він мав тільки дві виставки в Празі, а низка його картин була тривалий час практично недоступна для громадськості.
Тому значну роль відіграла його майстерня, яка стала місцем зустрічей художників, скульпторів, письменників, фотографів чи істориків мистецтва. В середовищі, де незалежна культура була під постійним наглядом, ця майстерня була одним із важливих острівців вільного мистецького життя.
Визнання, що зростало після смерті
Коли Мікулаш Медек помер 1974 року у віці 47 років, він був радше діячем, поважаним у вузькому митецькому колі, ніж загальновідомою особою. Справжнє визнання прийшло до нього аж після занепаду комуністичного режиму.
Сьогодні його картини представлені в найвідоміших чеських колекціях і регулярно з’являються на престижних виставках у Чехії і за кордоном. А до його сотого дня народження Благодійний фонд імені Еміли і Мікулаша Медеків підготував до видання першу комплексну монографію і реєстр його творів.
І через сто років після народження Мікулаш Медек залишається однією з ключових постав чеського модернізму — художником, творчість якого виникала всупереч заборонам і перешкодам, але який урешті зміг пережити часи, що намагалися витиснути його на окрай.
Медек і славетна родина
Мікулаш Медек походив із надзвичайно видатного родинного середовища. Він був онуком художника Антоніна Славічека, сином письменника, легіонера і генерала Рудольфа Медека і братом журналіста й пізніше канцлера президента Вацлава Гавела Івана Медека. Його дружиною була відома фотографка Еміла Медкова. А через родину Славічеків він був також споріднений із родиною Масариків і ще з низкою особистостей чеської мистецької історії.
