«Туризмом проти Путіна». Чехи їздять на Закарпаття і в час війни. І відпочити, і допомогти
Поїздки до Закарпаття, яке в 1918—1938 роках було у складі Чехословаччини як Підкарпатська Русь, влаштовує одна чесько-польська турфірма. Організатора подорожей приваблюють безлюдні гори, щирий контакт із місцевими мешканцями і відчуття, що його присутність тут має сенс: уже 17 років Іво Докоупіл відновлює в українських Карпатах старі чехословацькі туристичні позначки.
«Я був там на Новий рік уже двічі, — розповідає кореспондентові інтернет-видання iRozhlas.cz Ян Поспішил, графік за фахом. — Це таке собі панкове турагентство — Іво звертається до знайомих, і їдемо. Колочава, Ужгород, Стримба… Гори там чудові, дикі, а туристів мінімум. І це саме той стиль, який мене вдовольняє».
Іво Докоупіл, організатор експедицій під гаслом «Туризмом проти Путіна», має з Закарпаттям давні стосунки. У складі асоціації «Рух «Веселка» Єсеніки» (Hnutí Duha Jeseníky) він із 2008 року відновлює позначення туристичних трас, яке колись запровадив там Клуб чехословацьких туристів.
«Ми позначили понад тисячу кілометрів. Тепер готуємо маршрут гребенями Карпат — близько 120 кілометрів із загалом 360. Він веде аж до румунського кордону. Там дикі гори, незаймана природа», — розповідає Докоупіл. Траси також позначаються на мапах, разом із іншими важливими об’єктами: чеський застосунок Mapy.com показує, зокрема, джерела.
Як каже турист Ян Поспішил, із його боку йдеться перш за все про жест підтримки: «Ми не хочемо лише дивитися з відстані. Людей там війна економічно зруйнувала — в горах живуть із туризму, а він упав до п’яти відсотків від довоєнного рівня. Коли ви туди приїжджаєте, вони сприймають це як вираз солідарності і попри те, що ніякої лінії фронту там немає».
Але війна на Закарпатті все ж відчувається — «на цвинтарях, на меморіальних дошках у селах, в Ужгороді. Молоді хлопці, батьки, які не повернулися… А є ще внутрішні переселенці — ті, хто втік зі сходу. Але інакше — інфраструктура працює: крамниці, автобуси, пансіони. А блокпости? Коли бачать, що ви турист, бажають щасливої дороги».
Організовані тури до України — виняток, що підтверджує і Ян Папеж, заступник голови Асоціації туристичних агентств Чехії: «Офіційно це маргінальне явище. А коли й їдуть, то переважно це так звані нелегали, а не ліцензовані туристичні агентства. Ми мусимо оплачувати страхування, робити внески в гарантійний фонд, дотримуватися правил — а вони ні. І держава нічого не робить, поки чогось не станеться. А найбільше ризикує клієнт».
Та агентство, яке представляє Іво Докоупіл, страхування має, хоча й після початку повномасштабної війни Росії проти України 2022 року це стало непросто: «Ми знайшли одну польську страхову компанію, яка страхує наші подорожі по західній Україні, тобто поза зонами активних бойових дій — це було ключовим. А прибуток від наших турів ми передаємо Збройним силам України».
А для Яна Поспішила це ризик, який того вартий: «Це не поїздка на пляж. Але це має сенс. Людина усвідомлює, що люди там хочуть жити нормальним життям, хоча в країні й війна, і що присутність туристів допомагає їм не лише фінансово, а й по-людськи».
Міністерство закордонних справ Чехії їздити до України не рекомендує.
