У Празі відкрився реабілітаційний центр для українських дітей із затримками розвитку
Центр «Мозаїка» призначений для дітей із затримками психічного й мовного розвитку, з розладами аутистичного спектру і синдромом Дауна, які говорять українською чи російською мовами. Як розраховує його директорка Ірина Задорожна, якій довелося через війну залишити Одесу, в січні 2024 року центр отримає ліцензію і стане повноцінною школою.
Що Ірині імпонує в Чехії і що вона порекомендувала б людям, яким важко адаптуватися на новому місці?
Новий центр відкрився 1 вересня у п’ятому районі чеської столиці. Аналогічні установи існують в Україні, Казахстані, а з вересня цього року, окрім Чехії, також у Варшаві. Планується відкриття центру такого типу і в Словаччині. За новим почином стоїть ініціатива Ірини Задорожної, яка, як і тисячі її співвітчизників, приїхала з дітьми до Чехії як біженка в березні 2022 року.
Минулого навчального року Ірина працювала в адаптаційній групі для українських дітей у Центральній Чехії, продовжуючи дистанційно викладати фізику в українській школі.
— Там були діти різного віку, а також дошкільнята з особливостями розвитку. А через те, що знали, що я маю досвід — у мене в самої син з особливостями розвитку, — мене запросили проконсультувати і допомогти, бо не було людей, які б розуміли, що з ними робити, як вибудовувати навчання. І серед цих дітлахів опинилися й діти з потребами, що потребують насамперед особливого ставлення.
— Коли вам спало на думку, що проблему, можливо, треба вирішувати іншим шляхом — через відкриття спеціалізованого центру? Після першого року роботи?
— Якраз ось цей рік показав, що я сама не можу надавати такі послуги як логопед, як ABA-терапіст чи реабілітолог, я не фахівець у цій сфері. А коли я намагалася знайти такі послуги тут, виявилося, що їх дуже мало або їх немає взагалі в тій якості, як мені хотілося б. Ось тоді в мене з’явилася думка, що було б непогано знайти тут добрих фахівців, які могли б в одному місці надавати всі ці послуги і допомагати дітям. Діти, які приїхали з України, через обставини позбавлені головного — дому, своїх звичних обставин. А режим, правила, обставини, люди для них — найголовніше.
— Хто допоміг вам відкрити цей центр?
— Центр допомагала відкривати Ксенія Карбовська, власниця всіх цих шкіл в Україні і Казахстані. Я звернулася до неї після того, як у січні побачила її публікацію, що вона їде до Європи. Вона не планувала в Чехії нічого відкривати, не розглядала її в такому плані, але, приїхавши до мене в гості і побачивши Прагу… Я спробувала показати їй Прагу з найкращого боку, щоб вона зрозуміла, що тут треба залишатися: тут дуже багато людей і дітей, які потребують її уваги.
— До центру приймають дітей віком із 3 до 15 років. Це перша така ластівка в Чехії? Скільки у вас на сьогоднішній день загалом дітей?
— У нас за списком 17 дітей, і найбільша група — наймолодшого віку, до 5 років. Це підготовка до школи.
Дітям дуже складно адаптуватися й реабілітуватися, коли вони не розуміють, чого від них хочуть
— Це насамперед діти біженців чи також діти українськомовних і російськомовних громадян, які вже до повномасштабної війни жили в Чехії?
— Це різні українські родини: ті, які вже давно тут, або ті, які, так само як я, приїхали, коли почалася повномасштабна війна. Вони всі потребують одного й того ж — щоб їхніх дітей розуміли, бо здебільшого тут усі фахівці — чеськомовні. А таким дітям дуже складно адаптуватися, реабілітуватися, розвиватися, коли вони не розуміють, чого від них хочуть, адже в сім’ї батьки розмовляють іншою мовою — українською чи російською. Тому коли це чеська аудиторія чи чеський садок, діти просто губляться, і тут ми можемо втратити час для їхнього розвитку.
— Батьки, які приведуть до вас до центру дітей, можуть потім спостерігати за ними, наприклад, за допомогою камер відеоспостереження?
— Так, у нас встановлені камери, і батьки отримують онлайн-відеодоступ до кабінетів, де їхні діти можуть перебувати. Вони можуть у своєму телефоні будь-якої миті подивитися: за розкладом, у дитини зараз заняття з логопедом — батьки відкривають доступ до кабінету і дивляться, як іде заняття.
«Особисто у мене і в моїх дітей тут відчуття безпеки на 99%»
— Вам вдалося вже подолати деякі перешкоди від самого початку вашого перебування в Чехії. Що, на ваш погляд, можна порекомендувати людині, яка ще тільки тут призвичаюється, чи їй важко знайти допомогу?
— Перш за все, ніколи не здаватися. Я тут зустріла багато труднощів — перша, звісно, мовний бар’єр, — і я розумію, що без цього складно. Продовжую займатися чеською… Але я точно можу сказати, що довкола дуже багато добрих людей, які завжди прийдуть на допомогу. Головне — озвучувати своє питання, свою проблему. Є дуже багато груп на телеґрам-каналах і фейсбук-груп, люди там, як правило, добрі, відповідають на ці запитання, дають підказки. Таким чином можна вирішити будь-яке питання — я не кажу проблему, — навіть якщо ви тільки зараз тут опинилися. Одне можу сказати: тут відчуття безпеки особисто в мене і моїх дітей, мабуть, на 99%. У цьому сенсі я абсолютно спокійна.
«Мені подобається, як тут працює транспорт, і дисципліна у людей у всьому»
— Що ви помічаєте у звичайному чеському житті? На що не очікували натрапити?
— Перше для мене було відкриття — це транспорт, його якість і точність — я чітко можу розрахувати час, якщо я не хочу запізнитися кудись. Я б із величезним задоволенням хотіла це запровадити потім удома, бо з цим у нас є деякі труднощі, це однозначно. Що мені ще подобається — це дисципліна у людей у Чехії у всьому.
Як сподівається Ірина Задорожна, празький реабілітаційний центр отримає у січні 2024 року ліцензію і стане повноцінною школою. Тоді, каже вона, можна буде розширити набір дітей: планується, що центр зможе навчати й реабілітувати приблизно 50 дітей — «а для цього нам потрібно ще розвиватися і зростати».
