Українські виконавці на Colours of Ostrava 2026: особливий гість події — воєнний ветеран
Острава перетвориться на киплячий котел світової музики, мистецтва та шаленої енергії. З 15 по 18 липня культовий індустріальний комплекс Dolní Vítkovice — колишній металургійний гігант — у 23-й раз прийматиме один із наймасштабніших і найсамобутніших фестивалів Європи — Colours of Ostrava.
Головними хедлайнерами фестивалю стануть американські інтригани Twenty One Pilots, поп-дива Lorde, легендарний електронний експериментатор Moby, а також чуттєвий Teddy Swims та харизматична LP. Загалом на відвідувачів чекають десятки артистів з усього світу та музична палітра від інді-року та поп-музики до джазу та електроніки.
Україна також знову буде представлена на Colours of Ostrava. На фестивальну сцену вийде відома бандуристка, поетеса та композиторка Марина Круть (Krut), чиї автентичні пасажі традиційного інструмента вже підкорили світові майданчики.
Поряд із нею особливим гостем події стане український воєнний ветеран Роман Черкас — відомий у музичному просторі як DJ Ro_Ma 4E. У середу, 15 липня, о 18:00 на FRESH STAGE прозвучить його нейрохаус в українському стилі.
На війні він втратив обидві ноги після важкого поранення. Шанс знову відчути себе живим він отримав під час реабілітації у центрі Superhumans у Львові. Одного дня, чекаючи на тренування та терплячи нестерпний фантомний біль, він майже випадково потрапив на заняття з музичної терапії. Саме тоді відкрив для себе світ діджеїнгу. Згодом музика стала для Романа не лише новим захопленням, а й справжніми ліками.
Напередодні фестивалю Роман розповів в інтерв’ю для Radio Prague International про свій шлях від окопів до діджейського пульту, а також про те, як треки допомагають йому повністю відволікатися від фантомного болю.
Коли у 2022 році почалося повномасштабне російське вторгнення, Роман добровільно вступив до війська. Досвід морського піхотинця, здобутий під час строкової служби, не дозволив йому залишитися осторонь. Через два роки, у лютому 2024-го, під час виконання бойового завдання на Луганщині його позицію атакував російський дрон. Вибух спричинив важкі поранення, які назавжди змінили його життя.
«Пам’ятаю, що була темрява, а до укриття залишалося лише метрів 50. Потім — спалах. Я впав. Намагався підвестися, але не зміг. Побачив, що ноги просто звисають. Сам наклав собі турнікети й чекав, поки прийдуть хлопці».
Наслідки поранення були трагічними. Після евакуації із зони бойових дій до Слов’янська лікарі були змушені ампутувати Романові обидві ноги. Він згадує, що в той момент майже нічого не відчував — ні страху, ні жалю. Тепер навіть жартує.
«Мої ноги мені й так ніколи не подобалися — якісь короткі, ще й варикоз був».
Перш ніж Роман знову зміг сміятися й жартувати, він пройшов довгий і важкий шлях. Понад десять операцій, болісна реабілітація та депресія. Він каже, що без підтримки батьків і близьких навряд чи зміг би це пережити.
«Батьки дуже допомогли мені морально. Фізичної допомоги я майже не потребував. Найважливішою була саме моральна підтримка».
Одним із найважчих випробувань для Романа став фантомний біль, який переслідує його від дня ампутації. Це біль, добре знайомий лише людям, які втратили кінцівку, — болить те, чого насправді вже немає.
«Це ніби ноги опустив в окріп — вони печуть, наче горять. Або таке відчуття, ніби крізь них проходить електричний струм».
Довгий час полегшити цей біль допомагали лише сильнодіючі знеболювальні. Але все змінилося, коли в його житті з’явилася музика.
Одного дня у львівському реабілітаційному центрі Superhumans, де Роман проходив відновлення після поранення, він чекав на чергове заняття з реабілітації. Саме тоді випадкова розмова визначила його новий життєвий шлях.
«Ви не граєте на гітарі? — запитав мене один чоловік. Це був Володимир Недогода, який проводив діджейські курси для ветеранів. Я відповів, що на гітарі не граю, але хотів би стати діджеєм».
Володимир запросив Романа до студії, щоб він спробував себе за діджейським пультом. Заняття проходили лише раз на тиждень, але Романові цього було замало.
«Я проводив там майже весь свій вільний час. Хлопці грали на різних музичних інструментах, а я спочатку сидів за ноутбуком, потім почав працювати за пультом. Згодом купив власний ноутбук».
Невдовзі Роман придбав і власний діджейський пульт.
«Я просидів за ним близько восьми годин без перерви, зводив свої перші треки. І в якийсь момент зрозумів, що не відчуваю болю. Це сталося завдяки музиці. Звісно, фантомний біль нікуди не зник, але тепер я можу контролювати його навіть без ліків. Навіть коли я не за пультом, я просто перестав концентруватися на ньому».
Сьогодні Роман ходить за допомогою протезів, а також пересувається на спеціальному візку. Він наголошує, що не потребує жалю з боку оточення.
«Буває, що на вулиці люди намагаються мені допомогти. Але мені це не потрібно. Я можу сам впоратися з усім».
Ветеранам, які опинилися у схожій ситуації, Роман радить передусім покладатися на себе.
«Головне — терпіння, терпіння і ще раз терпіння. Не впадати у відчай, шукати себе, шукати, чим займатися далі. Не покладатися ні на кого, тільки на себе».
На сцені Colours of Ostrava Роман хоче подарувати публіці насамперед якісну музику та справжню енергію. Водночас його виступ — це також історія про те, що війна не змогла забрати в українців бажання жити, творити та рухатися вперед.
За плечима Романа вже є виступи в Україні разом із Degs, B-Complex та Tonika. Фестиваль в Остраві стане для нього дебютом на міжнародній сцені, для якого він підготував спеціальну програму.
«Початок буде український. Потім трохи джангла, чеського нейрофанку. До речі, у сеті буде й українська пісня „Ой мій милий вареничків просить“. Решту розповідати не буду, нехай це залишиться сюрпризом для публіки».
