Вони потрапили в скандал, але зібрали для України 80 мільйонів гривень: ексклюзив від Kalush Orchestra
Ми зустрілися з Тимофієм Музичуком, одним з лідерів гурту Kalush Orchestra, в Чехії, за лаштунками фестивалю Colours of Ostrava. До виступу переможців «Євробачення-2022» залишалося трохи більше від трьох годин та кілька інтерв’ю. Прямо з України, навіть не заїхавши до готелю, музиканти приїхали на концертний майданчик фестивалю. Часу на те, щоб подивитися щось у Чехії, в музикантів не було відведено — після виступу вони одразу повернулися в Україну, де наступного дня на них чекав спільний виступ у столиці з фінським рок-гуртом The Rasmus.
— Зараз ви як працюєте? Ви погоджуєтесь на будь-які виступи за кордоном для того, щоб зайвий раз нагадати про Україну і про те, що відбувається в Україні, чи дуже прискіпливо обираєте заходи для виступів?
— Я думаю, що ми погоджуємося на всі заходи, а потім вже, якщо в нас є вже змога виїхати, то виїжджаємо на концерт.
— До речі, наскільки складно виїхати з України чоловікам, незважаючи на те, що ви артисти?
— Взагалі не можна виїжджати, але ми підписуємо документ, що ми зобов’язуємося повернутися якогось конкретного числа. Ось, наприклад, ми сьогодні виступаємо і одразу їдемо назад в Україну, навіть не ночуємо.
— Чи немає бажання затриматися?
— Вдома, знаєте, навіть стіни гріють.
— Розкажіть, як ви зараз живете вдома, тому що вдома дуже складно і багато українців виїхало за кордон, у тому числі понад 300 тисяч перебуває у Чехії.
— Через те, що я в Києві живу, то зараз, останнім часом, дуже часто спускаємось в укриття, тому що зараз дуже багато летить різних «шахедів» та балістики (балістичних ракет — ред.), то трохи страшно.
— А як зараз українським музикантам працюється в Україні, як пишуться пісні, після вашого феєричного виступу на «Євробаченні-2022» та перемоги, коли колишній міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко казав, що «Євробачення» у 2023 році буде в Україні обов’язково, але цього з об’єктивних причин не сталося?
— Насправді, так, сумно, тому що я до останнього вірив і сподівався, що воно відбудеться в Україні. На жаль… Але всі розуміють, чому це не відбулося. Але я думаю, що після нашої перемоги Україна ще раз переможе і на «Євробаченні», і все ж таки воно відбудеться і в Україні.
— Не відбулося «Євробачення» в Україні в 2023 році, але яким стало ваше життя після нього?
— Гастрольним.
— Вас почали впізнавати у будь-якому куточку світу?
— Не дуже. Ми коли без костюмів, то нас ніхто не знає. Тільки Олег одягає рожеву панаму — і все. Всі одразу розуміють, що це ми.
— Це було у 2022 році, а після вже відбулася якась трансформація?
— В нас були дуже довгі гастролі, з концерту на концерт, ми, бувало, по пів року не заїжджали в Україну, бо ми на кожному концерті збираємо кошти і завжди возимо із собою QR-код, хто з-за кордону може донатити. Робимо різні лоти, наприклад, гітара з нашими підписами, або заспівати пісню з нами на сцені. Людям це подобається і ми робимо такі лоти на різні потреби ЗСУ.
— Коли ви перебували у Празі, я чула про скандал, який був пов’язаний з тим, що ваш колектив не захотів поширювати збір на зброю.
— Може таке бути, я пам’ятаю, але я насправді не веду сторінку Kalush, тому нерозуміння вийшло з того, як відповів один із менеджерів.
— Для вашого колективу принципово не збирати на зброю, а збирати на інші речі?
— Дивіться, дуже багато потреб. Насправді, всі збирають на зброю, і це не новина, що це потрібно, але є дуже багато незакритих потреб. Наприклад, загалом з «Євробаченням» ми зібрали 80 мільйонів гривень, а може, вже більше. Ми намагаємось закривати дуже багато потреб, наприклад, людям в Херсоні, у Херсонській лікарні, навіть не було води попити, ми побудувати дві очисні споруди для лікарні в Херсоні, щоб люди могли воду попити. І таких потреб насправді було багато.
— Наскільки змінилося ставлення до українців і України європейців після 2022 року?
— Якщо дивитися на збори, то вони, звичайно, впали, хоча потреби, навпаки, збільшились. Постійно треба нагадувати, що війна триває і потрібно будь-якими зусиллями її закінчити.
— Ви, до речі, викладали. Чи продовжуєте ви це робити?
— Так, але я вже не викладаю. Насправді просто немає часу на це все. Я викладав і в коледжі, тепер це академія, у Київському будинку дітей та юнацтва, грав в ансамблі — це один і той самий час, і розвозив піцу.
— А потім стався Kalush?
— Стався карантин, потім стався Kalush, і якось це все і привело мене сюди в Чехію.
— Не сумуєте за учнями та викладанням? Можливо, якщо з’явиться час, то знову почнете викладати?
— Якщо з’явиться час, то, можливо, розпочну сольну кар'єру.
— Чому сольну кар’єру, вам вже «королівство замале»?
— Я не казав, що буду Kalush покидати, я хочу займатися своєю сольною кар’єрою паралельно.
— А коли у вас виникло бажання бути окремо від Kalush? Від початку його створення, ви розуміли, що у вас вистачить сил?
— Я ще і зараз не думаю, що в мене вистачить сил, бо це насправді дуже важко — стартанути сольним проєктом. Це ж пісні, це ж треба і кліпи знімати, я не знаю навіть, як я це витягну, але, можливо, вийде.
— Вам подобається у кліпах зніматися?
— Навіть не знаю.
- Що на знімальному майданчику для вас найскладніше, коли ви вперше на нього потрапили?
— Я до цього багато знімався де: фільм «Довбуш», у серіалі «Останній москаль».
— Але це трошки інше — це не продукт гурту Kalush.
— Я навіть не замислювався над цим. Нормально. Буває трохи «напряжно», коли треба о 4-й годині ранку їхати кудись на локацію в ліс, потім ще режисер каже: Треба купатися у холодній воді. Я кажу: Так я навіть і плавки не брав. Режисер: Нічого, будеш голим купатися. В кліпі на пісню «Changes» треба було косити траву, мені принесли косу, а я сам з села і ми з татом дуже багато косили. Я кілометрами косив з 4-ї ранку до 10-ї ранку, тому що після 10-ї починається спека і ти вже не зможеш косити. І вони мені кажуть: Тільки обережно, бо це раритет. Я кажу: Ви мені розказуєте?
— Ви мріяли про те, щоб стати відомим і успішним? Про які речі ви не думали, що можуть прийти з популярністю? Про що ви не думали, коли потрапили до світу шоу-бізнесу, що у ньому саме так щось відбувається?
— Я не думав, що потраплю до шоу-бізнесу, і не думав навіть що ми виграємо «Євробачення». Я, правда, старався.
— А з якими думками ви їхали: просто «ми представимо Україну»?
— Ні, ми їхали за перемогою. 100 відсотків за перемогою, навіть на кордоні хлопці нам казали: «З другим місцем не повертайтесь, тільки з першим». Я дивився, коли знімали реакцію моїх батьків вдома: коли ми перемогли, то тато не очікував.
— А що відбувалося на сцені, бо перед виступом там дуже багато репетицій?
— Три хвилини на сцені, а готуєшся до цього три місяці. Найбільше переживання — це коли оголошують бали, бо сам виступ — ти зробив його з командою і просто хочеш показати українську культуру, українську музику. Мені сподобалось, що пісня була на «Євробаченні» українською мовою, бо до того всі робили пісні англійською.
— Можна сказати, що 2022 рік був роком більш поблажливим для українських виконавців на «Євробаченні», бо це рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну і весь світ підтримував, і продовжує підтримувати, Україну. Можливо, вам закидали, що ви отримали перемогу просто тому, що ви з України і ви потрапили у такий час?
— Я думаю, що є кореляція цього, але до того, як почалося повномасштабне вторгнення, «Стефанія» по букмекерах була на п’ятому місці, і це означає, що європейцям сподобалася ця пісня.
— А хто з європейських виконавців вам подобається, можливо, хтось з чеських, з ким ви би хотіли зробити колаборацію?
— Цікаве запитання. Насправді я слухаю трохи не таку музику.
— А яку?
— Фольклор у більшості. В принципі, різний фольклор, мені із Молдови, Румунії подобаються музиканти, гурти, наприклад, Subcarpați, або Oratnitza. Більш андеграундна музика, яку насправді мало хто слухає, на жаль. Мені з європейців дуже Stromae подобається, він професіонал.
— Що вам подобається в Чехії, бо ви тут не вперше, і попереду у вашого колективу ще виступ у Празі у вересні?
— Я так далеко не дивлюся і запам’ятати навіть розклад концертів на один місяць — це дуже важко.
— Вам подобається чеське пиво?
— Пиво пив, зараз не п’ю.
— Можливо, щось з їжі?
— Я тут вперше скуштував каштан у Празі, але це, напевно, було ще до Kalush.
— А трдельник?
— Це що?
— Така здобна булочка.
— Не куштував, але обов’язково скуштую. В нас дуже щільний графік: ось сьогодні ми приїхали, в нас саундчек, потім кілька інтерв’ю, потім виступ і ми буквально на годинку заїжджаємо у готель, щоб хоча б прийняти душ, і виїхати на виступ з The Rasmus.
— Батьки зараз не засмучуються, що не бачать сина через постійні гастролі і виступи?
— Ні, радіють. Це мені тато раніше говорив: «Знайди нормальну роботу, музика — це не робота». Дуже багато професійних музикантів не можуть себе реалізувати. Справа моменту: треба ще, щоб пощастило потрапити у те місце і у той час.
— Вам пощастило?
— Сподіваюсь.
— Ви вірите в долю?
— Я вірю, що ми самі її створюємо.
