Вибухівка, яка змінила світ: один із винахідників «Семтексу» народився сто років тому
Один із найвідоміших чехословацьких винаходів із лабораторії в Семтіні, промисловому районі в Пардубицях, дістався на титульні шпальти світової преси. Пластична вибухівка Semtex створювалася для саперних робіт і контрольованого зносу. А стала вона дієвим знаряддям кривавих нападів, символом тероризму і вибухівкою, що на десятиліття позначилася на світовій безпеці.
Один із її винахідників, Станіслав Бребера, народився 10 серпня 1925 року в місті Пржелоучі біля Пардубиць. Під час нацистської окупації він ледь не потрапив на примусові роботи до Німеччини, але врешті закінчив гімназію і продовжив освіту в вищій школі в Празі в хімічній галузі. Він пов’язав свою кар’єру з Дослідним інститутом промислової хімії в пардубицькому Семтіні, де й створив 1966 року вибухову речовину, яка змінила світ — пластичну вибухівку, відому як Semtex. Співавтором винаходу став його колега Радім Фукатко.
Станіслав Бребера був не просто науковець. Він був технократ-філософ із чудовим знанням іноземних мов і наукової літератури. Разом із колегою Радімом Фукатком він став тандемом, який став легендою в соціалістичній хімічній промисловості.
Працювали вони утаємничено над державним замовленням: створити вибухівку, потужнішу, ніж американська C-4, але виробленою суто з вітчизняної сировини. Так виник матеріал, що був стабільний, водостійкий, легко формований і витривалий і за екстремальних температур — маленьке диво чехословацької інженерії.
Пластична речовина зі смертоносною силою
Первісна мета «Семтексу» була суто практична: знесення будівель, гуманітарне розмінування тощо. Але саме досконалість цієї речовини перетворила її на ідеальний інструмент для тероризму.
У 1975—1981 роках комуністична влада Чехословаччини вивезла до Лівії, диктаторський режим Муаммара Каддафі в якій вважався «великим другом чехословацького народу», до тисячі тонн цієї вибухівки. І Лівія перетворилася на головний світовий центр поширення «Семтексу» серед антизахідних угруповань. Тож Semtex із Лівії потоком прямував до бойовиків у всьому світі — зокрема, до так званої Тимчасової ірландської республіканської армії.
Саме ця організація активно використовувала Semtex у своїх нападах проти Великої Британії. Вибухи в Енніскіллені, руйнівний напад на лондонську Балтійську біржу чи в районі Докландз — м’яка й гнучка вибухівка з Пардубиць стала символом руйнування. А той факт, що її не виявляли звичні тоді детектори, лише посилював її смертоносний ефект.
Верхівкою трагедії став підрив літака рейсу авіакомпанії Pan American 103 над шотландським містечком Локербі 1988 року. Лише кількасот грамів «Семтексу», схованих у магнітофоні, вистачило для руйнування корпусу літака і загибелі 270 людей — і в літаку, і на землі. Розслідування вийшло безпосередню на лівійську армію, яка отримала «Семтекс» із Чехословаччини.
Це змінило ситуацію. Міжнародний тиск змусив Чехословаччину почати регулювання експорту цієї вибухівки. До неї стали додавати легко ідентифіковані речовини. Компанія-виробник Synthesia, нині перейменована на Explosia, повернула виробництво «Семтексу» для цивільних і технічних потреб. І Semtex знову з інструменту терору перетворився на промисловий інструмент.
Сумний кінець винахідників
А що ж Бребера і Фукатко? Після вторгнення в Чехословаччину військ СРСР та інших країн тодішнього Варшавського договору 1968 року їх назвали «політично неблагонадійними». Із державного інституту їх вигнали, і їм довелося знайти собі роботу як звичайним робітникам.
А «Семтекс» у невеликих кількостях виробляється досі.
