Як українські кішки рятували культурну спадщину. Унікальну виставку-комікс про них показали в Брні
«Щоденник війни. Марісель і Панна Кота рятують культурну спадщину» — виставка-комікс, створена командою Одеського муніципального музею особистих колекцій імені Олександра Блещунова, розповідає про те, як культура допомагає вистояти у війні і як про найболючіші теми можна говорити зовсім іншою мовою — мовою коміксу, зрозумілою і близькою чеській аудиторії. Тепер цей комікс представлений і чеською мовою. Проєкт став майданчиком для розмови про війну, відповідальність і те, як культура допомагає вистояти.
Комікс-виставка «Щоденник війни. Марісель і Панна Кота рятують культурну спадщину» відбулася в просторі «Казніце» у Брні з 20 серпня по 17 вересня. Протягом виставки відбулися екскурсії, квест та сім воркшопів. У них взяли участь дорослі й діти не тільки з України й Чехії, а й із інших країн — Франції, Індії, Сирії та Японії.
«Вражає, наскільки діти з різних країн і культур однаково реагують на цей комікс», — каже Аліна Манасова, фахівчиня з комунікацій одеського музею, яка від початку повномасштабного вторгнення Росії до України мешкає у Брні. Вона пригадує: шестирічний хлопчик із Сирії написав на табличці у фотозоні поруч із кішками-героїнями: «коти сумні». Хлопчик з Індії спершу вивів слово «сльози», але згодом стер його. Чеська дівчинка написала: «це краса».
Окремою точкою притягання стала фотозона з Марісель і Панною Котою в людський зріст, поруч із якими відвідувачі залишали власні послання. Таким чином простір перетворювався на живий щоденник емоцій і переживань.
Ілюстраторка Марія Апрятова, авторка малюнків коміксу, пояснює: «Коли ми почали створювати цю історію, прагнули розповісти нашу трагедію людям поза межами України. Тому обрали мову графічної новели — зрозумілу для різних аудиторій. Така візуальна мова посилює емпатію. На мою думку, проєкт дуже органічно вписався у простір брненської «Казніце» — місця пам’яті та історії».
Важливим доповненням став семихвилинний анімаційний фільм із кішками-героїнями, що зачарував багатьох глядачів. «Я живу в Чехії менш ніж рік і не володію чеською (сама виставка була чеською мовою). Для мене стало справжнім відкриттям переглянути цей сильний мультфільм про неймовірну історію порятунку музейної колекції», — сказала Стефанія, відвідувачка виставки.
Не менш важливим було й те, що формат коміксу «зайшов» чеській аудиторії. Це закономірно: у Чехії комікси мають давню традицію і широку популярність — від класичних Rychlé šípy й Čtyřlístek до сучасних авторських проєктів. Дослідження показують, що жанр коміксу в країні пройшов шлях від «низького» формату до поважного мистецького медіуму, який цінують і діти, і дорослі. Саме тому для багатьох відвідувачів «Щоденник війни» став відкриттям.
«Ось так можна говорити про війну — зовсім іншим голосом, не мовою агресії, а мовою історії, образу та співпереживання», — ділилися вони з організаторами своїми враженнями.
Авторка ідеї коміксу та директорка музею Олена Ілясова додає: «Навіщо приходити на цю виставку? Для когось із української діаспори важливо відрефлексувати власний досвід. А для чехів — побачити можливе майбутнє, якщо Україна впаде. Я вірю, що цього не станеться: українці — унікальний народ, і ми допоможемо Європі вистояти».
Проєкт мав і практичний вимір: виручені від продажу мерчу кошти команда передала чеським партнерам з ініціативи Brno pro Ukrajinu, а після завершення виставки решту суми спрямувала на підтримку тварин у Благодійному котячому товаристві Kryšpín. Для організаторів було принципово допомогти саме місцевим чеським організаціям — так вони хотіли віддячити громаді, яка прийняла проєкт із відкритістю та підтримкою.
Аліна Манасова підсумовує: «Ми й далі розповідатимемо цю історію. По суті, це інструкція: що робити, коли в тебе немає зброї і ти не готовий вбивати ворога, але маєш що втратити. Зараз ми мріємо показати виставку в інших містах Чехії та у Словаччині, а мої колеги в Одесі паралельно готують до видання книжку про Марісель і Панну Коту з додатковими історіями, які накопичилися за роки війни».
Головні героїні коміксу, справжні кішки Марісель і Панна Кота, дійсно мешкають у Музеї Блещунова в Одесі. Їхні історії допомагають європейській аудиторії не відвертатися від війни, а відчувати її поруч і діяти.
Текст та ілюстрації надані Аліною Манасовою
