Ярослав Папоушек. 30 років від смерті тихого співавтора Формана і кінорежисера, який визначав Нову хвилю
Ярослав Папоушек був одним із найцікавіших чеських митців 20-го століття. Скульптор, художник, карикатурист, сценарист і режисер, він легко переходив між світами образотворчого мистецтва й кіно. Його творчість сповнена людськості, гумору і м’якої іронії — і хоча його ім’я сьогодні згадують не так часто, його спадщина досі жива.
Ярослав Папоушек народився 12 квітня 1929 року у Великому Бочкові в чехословацькій на той час Підкарпатській Русі — нині це Великий Бичків на українському Закарпатті. Але дитинство і юність він прожив у селі Чимеліце на півдні Чехії, куди пізніше повернувся й де жив.
У Празі він вивчився в Академії образотворчих мистецтв за спеціальністю «скульптура», закінчивши її 1957 року. Але вже тоді було ясно, що це не звичайний митець: його карикатури були гострі й влучні, картини сповнені світла й емоцій, а сценарії, які він писав пізніше, мали глибокий людський вимір.
Літературний талант привів Папоушека в кіно. Із Мілошем Форманом та Іваном Пассером він створив славетну творчу трійцю і став біля початків революції в кінематографі, відомої як Чехословацька нова хвиля, хоча його ім’я менш знане у світі.
Серед фільмів, які вони зняли разом за сценаріями Папоушека, — Lásky jedné plavovlásky («Любовні пригоди однієї блондинки», 1965) чи Hoří, má panenko («Горить, моя лялечко», в закордонному прокаті також «Бал пожежників», 1967).
Обидва фільми були номіновані на «Оскара» і стали іконами європейського авторського кіно. Троє творців зображали абсурдність повсякденного життя в соціалістичній Чехословаччині з проникливістю і тонкою іронією.
Але Ярослав Папоушек був не тільки кіносценаристом. Він писав прозу, низку фільмів зняв уже як режисер — зокрема, гірку комедійну трилогію про родину Гомолків, яка намагається бути щасливою за будь-яких обставин, сповнену сатири і людської правдивості.
Пізніше, після інфаркту, він узявся за спокійнішу творчість: писав картини в імпресіоністському стилі, натхненням для яких часто ставали краєвиди південної Чехії. Його картини виставлялися і після його смерті: останньою наразі була виставка «Без тіней» у празькій Галереї критиків 2020 року.
На відміну від Формана і Пассера, які після «нормалізації» 1968 року емігрували до США, Папоушек залишився в Чехословаччині. Він відмовлявся від пропозицій виїхати, бо був надто прив’язаний до своєї родини, рідного краю і рідної мови.
Помер митець 17 серпня 1995 року в своєму селі Чимеліце внаслідок другого інфаркту. Йому було лише 66 років.
Його дочка Петра Влчкова-Папоушкова намагається втримати пам’ять про батька живою.
Разом із чоловіком вона веде сайт www.jaroslavpapousek.cz, на якому можна, зокрема, побачити сотні картин Ярослава Папоушека. «Його фільми живуть власним життям, але картин по ньому залишилося набагато більше. Було б шкода, якби про них забули», — каже вона.
