«Йди додому, Іване!» — скандували чехи й українці біля російського посольства
Сотні учасників акції, що відбулася в четвер на роковини вторгнення до Чехословаччини 1968 року, критикували агресивну політику Росії тоді й нині і застерігали, що історія може повторитися, тому необхідно підтримувати Україну всіма способами.
«Ми не маємо права заплющувати очі на воєнний конфлікт в Україні. Ми вже пережили вторгнення іноземних військ. Тому даймо знати: насильницьке вторгнення на іноземну територію неприйнятне — ніколи і ніде», — мовилося в запрошенні на акцію, під яким підписалися чотири організації: «Мільйон миттєвостей за демократію» („Milion chvilek pro demokracii“), «Людина в скруті» („Člověk v tísni“), Європейський конгрес українців і «Пам’ять нації» („Paměť národa“).
Представники цих організацій, які виступали на акції, звертали увагу, що історія не має повторюватися. «21 серпня є попередженням, що можна за одну ніч втратити надію і свободу», — пролунало на площі Бориса Нємцова перед посольством Росії в Празі, де зібралися і чехи, і українці з українськими прапорами і критичними щодо Росії гаслами. А на подіумі, поставленому навпроти посольства, висів великий плакат із написом «Йди додому, Іване!» — такі плакати після вторгнення 1968 року висіли по всій Чехословаччині.
Зокрема, Адріана Черна з «Людини в скруті» звернула увагу, що українці воюють за те, щоб не закінчити так, як Чехословаччина 1968 року або й іще гірше. «А головне — вони воюють за нас», — наголосила вона.
А Мартін Оцкнехт із «Пам’яті нації» пригадав, що внаслідок дій окупаційних військ загинуло 425 людей. «Ми в Чехословаччині тоді залишилися самі, і наш уряд прийняв принизливі умови з Москви. Україна ж не схилила голову і понад три роки героїчно протистоїть брутальній російській агресії», — додав він.
Серед промовців був і 83-річний Їржі Колда, в якого 57 років тому стріляли російські вояки, хоча він був без зброї і з піднятими руками. Російські військові лишили його стікати кров’ю на багато годин, час від часу перепитуючи один одного, чи той іще не «подох», перш ніж урешті все ж відвезли до шпиталю, а солдат, який стріляв у нього впритул, заявив, ніби чех напав на нього зі зброєю. «Це було обличчя окупації — брехні і намагання позбутися незручних свідків», — пригадав Колда.
За його словами, тоді він зрозумів, що такий сам менталітет росіян, і брехні супроводжують їх і донині. «Важко спілкуватися з режимом, що ґрунтується на брехні. Росія й далі не змінюється, і ми бачимо це й сьогодні в Україні», — додав Колда.
І Олексій Женатий, росіянин, який у 1980-х роках служив у радянській армії в Чехословаччині і дезертував, щоб «залишитися на боці правди», згадував, як діяла дезінформація в радянській армії: «Нам казали, що ми тут на запрошення чехословацького народу. Але скоро я зрозумів, що це брехня. Тому я втік».
Женатий теж говорив про небезпеку дезінформації й брехні, яку й нині поширює його рідна країна — «дезінформації, які підбурюють до ненависті до українців, і брехні про допомогу, про корупцію, про «марність» опору — це все розмиває нашу солідарність».
Українська співачка Світлана Райхель виконала пісню «Ой, у лузі червона калина». «Ця пісня нагадує, що хоча народ може зігнутися під тягарем агресії, він знову встане», — сказала ведуча акції Марія Бастлова.
А на завершення чеський гурт Rybičky 48 разом із присутніми виконав свою пісню „Jdi domů, Ivane“, яку написав невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії до України 2022 року.
Війська Радянського Союзу й інших «соціалістичних» країн тодішнього Варшавського пакту вторглися до Чехословаччини в ніч на 21 серпня 1968 року, щоб за рішенням радянського керівництва силою придушити намагання ліберального крила чехословацької комуністичної партії реформувати систему — так звану Празьку весну.
Уже першого ж дня окупації в Чехословаччині було вбито чи смертельно поранено 58 людей, тільки до кінця 1968 року число жертв зросло до 108. Іще нові жертви принесло жорстоке придушення демонстрацій на перші роковини окупації. У країні настала доба так званої «нормалізації», що принесла політичні чистки, посилення цензури чи обмеження свобод.
