ZDP чи trvalý pobyt у Чехії: як це бачить Україна

Серед українців, які довго живуть у Чехії, поширена помилкова думка: якщо вдалося отримати «серйозний» тип перебування: ZDP при переході з тимчасового захисту, чи навіть dlouhodobý або й trvalý pobyt в інших випадках, — питання статусу закрите. Насправді закрита лише чеська частина питання. Українська держава про це не повідомлена, доки громадянин сам не повідомить її у встановленому законом порядку.

До 2022 року все було простіше: безвізовий режим надавав лише 90 днів перебування у межах 180, і зацікавлені у більш довгому перебуванні були повинні проходити стандартну процедуру отримання віз, дозволів на проживання і так аж до «трвалого побиту» — дозволу на постійне перебування. Тимчасовий захист (dočasná ochrana), а згодом і новий інститут ZDP (zvláštní dlouhodobý pobyt — спеціальний дозвіл на довгострокове перебування для тих, хто, виконавши умови, переходить на нього з тимчасового захисту), зробили легалізацію значно швидшою і доступнішою. Але це суто чеські статуси: вони регулюють лише відносини особи з чеською державою, але жодним чином не інформують Україну про те, що людина фактично живе за кордоном на постійній основі.

Багато хто вважає, що отримання дозволу на перебування в Чехії автоматично відображається в Україні та «все зрозуміло само собою». Це не так. Українське законодавство не пов’язує факт отримання іноземного дозволу на перебування зі зміною будь якого статусу громадянина. Поки українець не пройшов встановлену процедуру виїзду на постійне місце проживання, для держави він і далі вважається таким, що проживає в Україні.

На практиці це призводить до цілком конкретних проблем:

• Податкова служба продовжує вважати особу податковим резидентом України з усіма наслідками щодо декларування доходів, отриманих за кордоном;

• Дані в реєстрах «е-ВОД» та «Резерв +» не оновлюються держава не бачить актуального місця фактичного перебування особи, що створює проблеми, зокрема, у взаємодії з органами військового обліку;

• Отримання консульських послуг ускладнюється: без постановки на консульський облік частину послуг доводиться оформлювати довше або на інших умовах, ніж для тих, хто на обліку вже перебуває.

Зміна статусу перебування в Чехії і зміна статусу в Україні за своєю суттю — дві окремі процедури, жодна з них не настає автоматично. Щоб держава «побачила» факт виїзду на довгострокове проживання, потрібно послідовно пройти чотири кроки:

1. Зняття з реєстрації місця проживання в Україні — за законодавством України;

2. Отримання довідки податкової про відсутність заборгованості перед бюджетом;

3. Проставлення в закордонному паспорті штампу про виїзд на ПМП — органами ДМС (якщо особа ще в Україні) або консульською установою (якщо вже за кордоном);

4. Постановка на постійний консульський облік — за консульським статутом України.

Чеська картка дозволу на перебування підтверджує статус лише перед чеськими органами. Доки українець не пройшов українську процедуру виїзду на довгострокове проживання за кордон, для держави він і далі значиться таким, що проживає в Україні, з усіма податковими, обліковими наслідками цього факту. Це варто мати на увазі свідомо, а не з’ясовувати постфактум, коли виникає конкретна проблема з податковою, консульством чи отриманням документів від держави походження.