150 років тому почалося знесення празьких міських стін
Міські фортифікації Праги від середньовіччя не тільки були оборонними бар’єрами, а й засвідчували велич владаря. Нині їхні рештки свідчать про історичне значення міста.
Середньовічні фортифікації Праги розвивалися століття за століттям — від первісних дерев’яних і глиняних валів до винахідливо зведених цегляних стін часів Карла IV. Найвідоміша з них — Стіна голоду, що тягнеться крізь пагорб Петржин і мала захищати Малу Страну.
Спершу її називали Зубатою — до 1361 року, коли в Празі спалахнув голод. За легендами, Карл IV тоді дав роботу на її будівництві празькій бідноті, для яких ця робота стала джерелом коштів на життя — тому їй і дали назву Стіна голоду (Hladová zeď). Щоправда, існує й менш благоподобна версія, що стіну могли збудувати, щоб не допустити припливу до Праги голодного простолюду…
Незважаючи на всі фортифікації, Прага кілька разів не встояла перед ворогом — то до неї вдиралися гусити, то Градчани і Малу Страну пограбували шведи на самому кінці Тридцятилітньої війни. Через це в середині 17-го сторіччя імператор Фердинанд III наказав збудувати барокову фортечну систему і проголосив місто Прагу фортецею.
Але й нові могутні фортифікації не допомогли. На початку 40-х років 18-го сторіччя, на початку влади імператриці Марії-Терезії, Прагу взяла в облогу коаліційна армія Баварії, Саксонії й Франції. Під командуванням славетного вояка, маршала Моріца Саксонського вона захопила місто і утримувала його понад рік.
А востаннє 1866 року під час пруссько-австрійської війни війська Пруссії без бою окупували Прагу, яку залишили австрійські сили. Тож імператор Франц-Йосип I наказав знести все одно не ефективні міські стіни, які до того ж обмежували розвиток міста. 20 липня 1874 року знесення почалося.
Це знесення протривало аж до 1920-х років, але так і не було повністю завершене. На східному березі Влтави стіни, що оточували Нове Місто, знесли майже повністю — залишили лише фортифікації Вишеграду і стіну вздовж Нусельської долини, де вони нікому не заважали. На протилежному ж березі значна частина фортечних стін і бастіонів збереглася. І фортифікації, що залишилися, зараз стали популярним місцем прогулянок туристів.
2012 року проєкт відновлення бастіону U Božích muk («Біля каплички») в місцевості Карлов, що на протилежному боці Нусельської долини від Вишеграду, здобув Гран-прі чеської Асоціації архітекторів, а потім і переміг на Міжнародному трієнале архітектури Центральної і Східної Європи.
