«Армія без командувача»: до української «ДрукАрмії» доєднуються й волонтери з Чехії
Ця «армія» — мережа волонтерів, що діє без уніформ, без звань і без наказів. Її «бійці» друкують на домашніх 3D-принтерах деталі на замовлення українських бійців, медиків чи гуманітарних організацій. Є вона і в Чехії, повідомляє інтернет-видання Чеського радіо iRozhlas.cz.
«Нас називають «армія», але насправді нами ніхто не командує», — посміхається Іван, словак, який уже давно живе в Празі.
«Кожен друкує сам за себе. Єдине, що ми маємо спільного, — це система і логістика. Записатися до системи може кожен. І кожен може з неї будь-коли вийти. Повна свобода», — каже чоловік у віці тридцяти з чимсь років, який працює менеджером у великій корпорації. «Я долучився минулого року, купив для цього 3D-принтер і навчився, як із ним», — додає він.
Основою всього є онлайн-портал «ДрукАрмії». До нього представники українських підрозділів чи, наприклад, медики вносять свої прохання — від дрібних деталей для дронів через медичні потреби й до різноманітних конекторів для «старлінків» чи іншого обладнання, яке військові з різних причин не можуть надрукувати самі.
«Вони просто пишуть: нам треба те й те, в такій і такій кількості, з такого матеріалу. А ми з цього вибираємо. Я, наприклад, не друкую нічого складного. Беру собі такі замовлення, про які я знаю, що впораюся добре», — каже Іван.
П’ять зірочок
Щоб менш досвідчені волонтери оминули технічні проблеми, вони вносять до системи назву моделі свого 3D-принтера, і портал автоматично оцінить, що саме на ньому можна надрукувати. «Система не пропонує виробів, які не ввійдуть до вашого принтера. Так що не може статися, щоб хтось узяв собі те, з чим не впорається», — пояснює Іван.
Новачки до того ж мають надрукувати пробний примірник: «Сфотографуєте його, внесете до системи і чекаєте, чи пройде. Якщо так, ви отримаєте «палець нагору» і тільки тоді друкуєте цілу партію».
Як і кожна така система, «ДрукАрмія» має оцінку якості. «Від однієї до п’яти зірочок. Вони просто не хочуть браку. Для бійців то додаткова робота, а вони не мають на це часу. Я маю оцінку 4,9», — задоволено каже Іван.
Іще кращу оцінку має Лубош, IT-спеціаліст і один із найдосвідченіших друкарів у чеській групі. Він не тільки друкує, а й допомагає іншим із ремонтами принтерів і вчить новачків. «Найчастіше я друкую гранати для дронів», — каже він відверто. «Власне, пластиковий корпус, нічого небезпечного. Саме по собі це ні до чого», — уточнює він.
За словами Лубоша, в цьому випадку важливо говорити прямо: «Ми не граємося в те, що друкуємо вазочки. Ми друкуємо речі, які реально використовуються на війні. Не можу сказати, що радію з того, але українці захищаються, а ми їм допомагаємо. І сподіваймося, що ніколи не муситимемо використати це в себе вдома».
Схожим чином допомагав Лубош і під час коронавірусної пандемії. «Тоді ми вдома масово друкували захисні щитки для медиків. Так що знаємо, що це працює. Змінилося тільки те, що саме ми друкуємо», — каже він.
За його словами, «ДрукАрмія» має сенс і на майбутнє: «Справа не лише у війні. Це мережа людей, які вміють виробляти речі швидко і ефективно».
Не щось абстрактне
Почала друкувати і Тетяна, українка, яка живе в Чехії понад десять років. Вона працює в галузі продуктового дизайну, 3D-друк для неї — повсякденна справа, і через портал «ДрукАрмії» вона друкує пристрої для швидкої зарядки магазинів, що значно прискорює бійцям підготовку зброї до бою.
«Цю річ використовують бійці, це не щось абстрактне. В мене брат ветеран, який пішов на війну добровольцем. Його тяжко поранило, тепер він удома з дітьми. Двоє племінників досі на фронті, один у Херсонській області, інший біля Сум. Вони підтвердили мені, що «ДрукАрмію» знають, що справді отримують ці речі», — розповідає жінка.
«ДрукАрмія» децентралізована, робота в ній — за власним бажанням, і Тетяна звертає увагу на принципову вигоду: «Коли в Україні немає електрики, то друкують тут. Або в Німеччині, чи деінде в Європі. Виробництво просто розподіляється».
Готові вироби волонтери посилають або безпосередньо в Україну «Новою поштою», або через місце збору у Брні, звідки їх відсилають усі разом. Волонтери переважно самі оплачують матеріал, електроенергію і поштові збори.
Лубош, пражанин тридцяти з чимось років, бачить у цьому сенс. «Я краще куплю пластик і пошлю готові речі, аніж би посилати гроші до якогось збору. Я точно знаю, що я зробив і куди це йде. На місяць мені це коштує кілька тисяч крон, залежно від того, скільки я куплю пластику. Цим ми значно збільшуємо його вартість. Зі шматка пластику за пару крон стає річ, що комерційно коштувала б і втридцятеро дорожче», — додає він.
У Чехії, за даними «ДрукАрмії», до системи долучено понад 70 волонтерів, і лише за минулий рік вони разом надрукували понад 7,5 тонн пластикових виробів.
За даними «ДрукАрмії», за 2025 рік волонтери проєкту заощадили для українського війська 65 мільйонів доларів.
«Надруковано 527 тонн або 23 мільйони виробів, закрито 145 тисяч замовлень. До процесу долучилися 1359 друкарів», — повідомили в проєкті.
