Булінг у чеських школах: проблема, яка не обирає за національністю
Тема булінгу в школах закономірно викликає тривогу у батьків, особливо у тих, чиї діти навчаються в новій країні, іншою мовою й у незвичному середовищі. Важливо одразу сказати головне: булінг у Чехії не є унікальною або замовчуваною проблемою. Це явище, з яким система освіти працює на рівні держави, шкіл і фахівців. Наявність ризику не означає, що кожна дитина з ним зіткнеться, і сама ситуація далеко не є безвихідною.
Міжнародні та чеські дослідження показують, що булінг у школах Чехії трапляється з частотою, співмірною з більшістю європейських країн. Дані свідчать, що близько чверті підлітків у Чехії стикалися з булінгом регулярно. Чеська шкільна інспекція у своїх звітах зазначає, що понад половина шкіл за останні роки розглядали хоча б один випадок цькування у школі. Це не стільки показник «погіршення ситуації», скільки свідчення того, що школи зобов’язані реагувати і фактично реагують на такі сигнали.
Що стосується українських дітей, тут важливо бути точними. У Чехії не існує офіційної статистики, яка б доводила, що українські школярі зазнають булінгу частіше, ніж інші діти. Так само немає підтверджених даних про масове або системне цькування українських учнів, каже Віт Александер Шорм, заступник уповноваженого з прав людини та омбудсмен з прав дітей.
«Ми не фіксуємо збільшення кількості звернень, отриманих від українців, пов’язаних із булінгом у школах. Насамперед доцільно вирішувати проблему безпосередньо у школі. Найкраще спочатку звернутися до класного керівника, згодом до шкільного методиста з профілактики або до директора школи. Контактні дані всіх цих осіб мають бути доступні на вебсайті школи або в шкільній інформаційній системі. Загалом можна сказати, що директор школи зобов’язаний вживати заходів для того, щоб у школі панувало безпечне середовище для всіх дітей і педагогів. Водночас він має запровадити такі процедури, щоб школа запобігала будь-яким проявам булінгу. Якщо батьки не задоволені тим, як школа вирішує ситуацію, або булінг триває, вони можуть звернутися до Чеської шкільної інспекції. У разі, якщо вони мають зауваження до дій цього органу, вони можуть написати (дитячому) омбудсменові».
Інформація про те, що робити, якщо дитина зазнає булінгу, також узагальнена в інформаційному буклеті «Освіта» (буклет охоплює й інші ситуації зі шкільного середовища).
«Загалом важливо, щоб діти регулярно відвідували школу, що водночас є їхнім обов’язком. Недостатньо покладатися лише на онлайн-навчання в Україні. Також важливо, щоб діти вивчали чеську мову, долучалися до гуртків, розвивали свої інтереси та брали участь в інших позашкільних видах діяльності. Допомогу можуть надавати й деякі громадські організації або інтеграційні центри, зокрема організація Meta. Дорослі також мають формувати у дитини відчуття довіри, щоб вона не боялася звернутися до когось по допомогу, якщо опиниться у складній ситуації».
Водночас дослідження й опитування родин показують інше: фактори підвищеної вразливості. У перші роки після приїзду багато українських дітей мали труднощі з включенням у чеські колективи. Мовний бар’єр, тимчасове житло, зміна шкіл, загальна невизначеність і психологічна втома впливали на соціальні зв’язки. Опитування фіксували, що значна частина дітей не мала близьких чеських друзів і почувалася відстороненою від класу.
Це не є булінгом як таким, але саме такі умови можуть підвищувати ризик: дитині складніше звернутися по допомогу, складніше відчути підтримку однолітків і бути поміченою дорослими. Чеські медіа та правозахисні організації справді описували окремі випадки ворожого ставлення або цькування українських дітей. Ці історії важливі, бо вони підтверджують, що проблема можлива.
Водночас вони не означають, що така ситуація є типовою або поширеною повсюдно, каже заступник головного шкільного інспектора Карел Коварж.
«У разі надходження звернення до школи від батьків або інших осіб Чеська шкільна інспекція насамперед перевіряє, чи застосовувала школа профілактичну програму, чи активно розв’язувала повідомлені та зафіксовані випадки та чи намагалася запобігти крайнім формам булінгу. Таких випадків протягом навчального року ми фіксуємо одиниці. Напруженість або булінг між чеськими та українськими дітьми не проявляється як значна проблема чеської системи освіти. Як правило, ці ситуації вдається вирішити на рівні школи.
Чеська шкільна інспекція провела перевірку, яка показала, що більшу небезпеку становить зростання кібербулінгу серед дітей, який складно моніторити. Водночас, якщо виникають конфлікти між українськими та чеськими дітьми, зазвичай їх вдається вирішити безпосередньо в школі, і таких випадків небагато.
Якщо батьки якимось чином дізнаються про булінг у школі від своїх дітей, їм слід звернутися до класного керівника, за потреби до керівництва школи або до шкільного психолога, виховного радника чи спеціаліста з профілактики. Тобто необхідно звертатися безпосередньо до школи, найкраще особисто або письмово.
Кожна школа в Чехії має власну профілактичну програму запобігання ризикованій поведінці, яка охоплює і питання булінгу. За реалізацію цієї програми в школах відповідає шкільна консультаційна служба, шкільний профілактик та виховний радник. У разі проблем із булінгом батьки або учні, як правило, звертаються безпосередньо до школи.
Чеська шкільна інспекція розглядає звернення щодо булінгу незалежно від походження чи громадянства дитини. Звернення не обліковуються та не оцінюються за національною ознакою, тому ми не наводимо їхню кількість у прив’язці до конкретних груп дітей».
Варто розуміти, що чеська шкільна система розглядає булінг як серйозне порушення. Школи зобов’язані мати профілактичні програми, реагувати на сигнали, забезпечувати безпеку дитини та документувати й розбирати випадки цькування. Якщо дитина стикається з проблемою, вона не залишається з нею сам на сам, а у батьків є зрозумілий і дієвий механізм дій. У більшості випадків першим кроком є звернення до школи, і це вважається нормальною практикою, а не конфліктом.
Якщо реакція недостатня, у Чехії існують наглядові та соціальні інституції, які можуть бути залучені для захисту інтересів дитини, каже речник Чеської поліції Давід Шен.
«Статистично ми відстежуємо конкретні кримінальні правопорушення, тоді як булінг як такий не є окремим злочином. Булінг — це назва певної форми негативної поведінки або дій, які згодом можуть відповідати складам різних кримінальних правопорушень. Наприклад, якщо комусь завдано тілесних ушкоджень, ідеться про злочин завдання шкоди здоров’ю; якщо комусь погрожують, це може кваліфікуватися як небезпечні погрози. Дані щодо таких конкретних злочинів у нас є, однак не в розрізі, наприклад, української громади чи українських дітей.
Водночас ми, безумовно, сприймаємо булінг як проблему і приділяємо їй увагу як у профілактичному ключі, так і в тісній співпраці з працівниками освітніх закладів, а також з посадовцями органів місцевого самоврядування чи магістратів, де діють спеціальні підрозділи, відповідальні за захист інтересів дітей. Дуже важливо, щоб і самі батьки добре знали й уважно спостерігали за своєю дитиною та за будь-яких змін намагалися з нею говорити. Це допомагає запобігти ситуаціям, коли дитина може стати жертвою булінгу, або ж, якщо такі випадки вже трапляються, щоб батьки про це знали і могли ефективно реагувати, чи то з участю поліції, чи у співпраці зі школою.
Що стосується наслідків, то поведінка, яку можна назвати булінгом, наприклад, у випадку завдання шкоди здоров’ю, може мати дуже серйозні правові наслідки. У крайніх випадках це може призвести навіть до того, що молода людина опиниться у в’язниці. Отже, булінг у жодному разі не є безкарним».
Підтримка починається вдома, зі спокійної розмови, довіри й відчуття, що дитині вірять. Важливо не знецінювати її переживання і не робити поспішних висновків. Подальші кроки: фіксація ситуації, звернення до школи, за потреби залучення фахівців. Практика показує, що раннє реагування майже завжди зменшує масштаб проблеми, і більшість шкільних конфліктів вдається зупинити ще до того, як вони переростають у системний булінг. Паралельно добре працюють дії, які допомагають дитині відчути себе частиною колективу: позашкільні гуртки, спорт, спільні види діяльності, додаткові мовні контакти. Це не відповідальність дитини «пристосуватися» і не її провина, а спосіб дати їй більше опор у новому середовищі.
На важливість підтримки дитини звертає увагу і представник некомерційної організації Prostor+ Ондржей Нешетржил.
«Не менш важливо і в домашньому середовищі уважно слухати дитину, підтримувати її та дати зрозуміти, що вона не є винною в ситуації. Корисно також зберігати будь-які докази: електронні листи, повідомлення або нотатки про інциденти, на випадок, якщо виникне потреба офіційно розглядати проблему. Для батьків, які не орієнтуються в чеській системі або недостатньо володіють чеською мовою, доцільно звернутися по допомогу до організацій, що працюють з іноземцями і можуть надати консультацію та переклад щодо подальших дій. Такі кроки допомагають дитині почуватися в безпеці й сприяють її інтеграції в шкільне середовище. Щоб дитина почувалася добре у школі, важливо уважно її слухати та підтримувати також удома. Допомагає відкрите обговорення її почуттів і демонстрація того, що вона не несе відповідальності за ситуацію. Важливо регулярно підтримувати додаткові заняття з чеської мови, щоб дитина швидше орієнтувалася у шкільному середовищі та легше включалася до колективу.
У межах програми «Простір для безпеки та спокою в новому домі» організації Prostor plus ми робимо все можливе, щоб адаптація українських дітей у школі була якомога простішою. Ми проводимо заняття у початкових і середніх школах та забезпечуємо супровід у разі можливих непорозумінь з учителями чи керівництвом школи. У нашій програмі також працює спеціалізована психологиня, яка розмовляє українською мовою і може допомогти дітям та батькам з адаптацією, вирішенням проблем або подоланням стресу. Окрім цього, ми формуємо дитячі спільноти за віком, організовуємо різноманітні види діяльності, заходи, дитячі воркшопи та лекції про здорове харчування і безпеку вдома та на вулиці. Такі ініціативи допомагають дітям знаходити нових друзів, почуватися в безпеці та краще інтегруватися у школу й ширший соціальний простір».
Важливо пам’ятати, що булінг у Чехії є відомою та досліджуваною проблемою, а не табу. Українські діти не виділяються офіційно як група з підвищеною частотою цькування, але можуть бути більш уразливими в період адаптації. Водночас система освіти й соціального захисту передбачає механізми допомоги та контролю, а звернення батьків по підтримку сприймається як норма. Найголовніше — не залишатися наодинці з тривогою. Інформація, спокійний діалог зі школою та послідовні дії майже завжди працюють краще, ніж страх і очікування найгіршого.
