Чеський волонтер возить до України кулемети й автомати: «На фронті знаєш, що потрібно підрозділові»
Артилеристам він допомагає з боєприпасами, працює інструктором і постачає необхідне українським військовим на лінії фронту. Волонтер із позивним «Мак» на кілька днів повернувся до Чехії: тут він збирає кошти й матеріали, які знову відвезе до України.
Інтернет-видання Чеського радіо iRozhlas.cz, яке розповідає про цього колишнього професійного військового Збройних сил Чехії, знає його справжнє ім’я, але з міркувань безпеки називає тільки позивний.
«В Україні я працюю поблизу Краматорська, місце, де ми воюємо, — село Маркове на північ від Часового Яру. Там у радіусі десяти кілометрів наші позиції».
За війною волонтер стежить зблизька з серпня 2022 року, коли він починав як медик у лікарні в Бахмуті.
«Фельдшером може бути кожен цивільний. Я служив в армії 25 років, так що я використав свій досвід. На війні відчуває страх, звичайно ж, кожен, але треба думати й про тисячу інших речей, так що я намагаюся про страх не згадувати».
«Мак» публікує в соцмережах відеозаписи з фронту. На одному з них видно, як він підносить снаряди артилеристам.
«Я допомагав їм заряджати в 56-й бригаді. Ми обстрілювали канал, через який росіяни намагалися дістатися ближче до Слов’янська і Краматорська. Війна змінюється, і підрозділ із гарматою сьогодні працює з дронами. Я працюю над їхньою підготовкою і підвішуванням бомб. Мені це цікаво. Живого росіянина я бачив востаннє в Бахмуті, коли ми надавали йому медичну допомогу. Тепер уже воюють інакше, я бачу їх максимально на моніторі з дрона».
Досвідчений військовий зауважує не тільки зміну тактики, але й настрій українських бійців. І, за його словами, ніякого песимізму вони не мають.
«Принаймні, ті, з ким я співпрацюю. Вони почуваються добре, так само, як і два роки тому. Вони знають, за що воюють. Політика їх не цікавить, їм ідеться про свободу. Коли когось втратять, то хочуть помститися — це ще одна мотивація».
І, хоча українці біля Часового Яру втрачають метр за метром під тиском російської переваги в силах, та, за словами «Мака», «ситуація стабільна».
«Ми завдаємо втрати їм, вони нам. Коли ми десь відійдемо на кілометр, то це не відступ, а зміна тактики. Наприклад, тому, що ми не хочемо воювати на відкритому полі. П’ятсот метрів чи кілометр на цій величезній території не відіграють ролі».
Успішні збори
У Чехії «Мак» зосереджується на логістиці і зборах коштів.
«Парадоксально, але я більше відпочину в Україні. Тут, у Чехії, я шукаю потрібні речі, телефоную, працюю зі зборами. Цього року я мав психічний колапс — два дні не міг вийти з дому».
Зараз він збирає на порталі Donio кошти на купівлю авта для дронового підрозділу.
«Воно має бути в доброму стані. Тільки обладнання в авті коштує кілька мільйонів. Якщо воно зламається, ми втратимо і техніку, і людей».
Збори «Мака» успішні — за його словами, тому, що щоразу він влаштовує лише один для конкретних підрозділів.
«Коли хочете знати, чого підрозділ справді потребує, мусите з ним бути на фронті — не у штабі. Це ж стосується й України».
Крім того, в червні йому вдалося завершити доставку важливої партії зброї.
«Чи не найбільший успіх був, коли я для 56-ї бригади роздобув тридцять кулеметів і двадцять автоматів. Кулемети я передав у Слов’янську особисто і відразу влаштував навчання. Тепер вони замість зброї з сорокових років минулого століття отримали сучасні чеські кулемети. Це був спонсорський дар від неназваного донора».
Найближчими днями «Мак» знову збирається на фронт. Він має дозвіл бути в лавах українських військ від президента Чехії, а на початку 2023 року він отримав від міністерки оборони Хрест «За заслуги».
Має він і нагороди від українських військових. Наприкінці 2024 року він отримав відзнаку «Хрест пошани», а нещодавно — і медаль «За незламність духу».
Допомога для українських підрозділів і цивільних на фронті
Мене звати «Мак», і я 23 роки прослужив у Збройних силах Чехії. Після відходу до цивільного життя я вирішив продовжити службу — як волонтер я від серпня 2022 року працюю в Україні як медик, інструктор і координатор прямої допомоги в найбільш потерпілих місцях. Допомагаю і військовим, і цивільним мешканцям.
На фронті я залишаюся з українськими підрозділами на цілі тижні — з’ясовую їхні потреби і забезпечую все необхідне для виживання і оборони.
Я підтримую, зокрема, артилеристів із 56-ї Маріупольської бригади під командуванням «Руни», бійців 129-ї бригади, відомих як «Регбісти» (Rugby Team), дроновий підрозділ Національної гвардії «Гострі картузи» чи штурмову бригаду «Вовки Да Вінчі».
Як допоможе збір?
Завдяки цьому зборові я хочу забезпечити ці підрозділи найнеобхіднішим обладнанням — дронами, акумуляторами, технікою, запчастинами, приладами нічого бачення, ноутбуками і автомашинами. Частина коштів піде також на ремонт і доставку автомашин, що необхідні для доставки допомоги просто на фронт.
Частиною збору є й допомога нашій «бабусі» — старшій пані, що живе на визволеній території. Цього літа ми збираємося завершити обіцяний ремонт її будинку і забезпечити їй дрова і вугілля на зиму.
Усе це я роблю добровільно, без претензій на будь-яке відшкодування. Допоможіть мені, будь ласка, і далі бути на боці тих, хто бореться і за нашу свободу.
Дякую за будь-яку підтримку.
