Cистема вищої освіти в Чехії: історія українки, яка вступила та навчається у чеському виші
Чим система вищої освіти в Чехії відрізняється від української? І як адаптуватися до нових умов? Своїм досвідом навчання у чеському університеті з нами поділилася Алла Костяк, яку війна змусила переїхати з Києва до Брна. У своїй дипломній роботі вона досліджувала тему протистояння російський пропаганді у чеських ЗМІ і зараз готується до випускних іспитів в університеті імені Масарика. Її досвід може стати в пригоді багатьом родинам, які шукають освітні перспективи для своїх дітей в Європі.
На момент повномасштабного вторгнення Алла працювала в Києві та навчалась на останньому курсі історичного факультету Національного університету імені Шевченка. Згодом змушена була завершувати навчання онлайн уже з Чехії, куди поїхала як біженка.
Алла вагалася, де вступати в магістратуру — в Україні чи Чехії. Зрештою обрала Масариків університет в Брні, який запропонував спеціальну програму для українських біженців — вступ без іспитів. Але для цього потрібно було володіти чеською на рівні В2. Завдяки інтенсивним мовним курсам протягом двох із половиною місяців Алла опанувала мову настільки, що змогла успішно подати документи.
«На практиці, чесно кажучи, це мінімально можна щось між В1 і В2, адже В1 це мінімум, який дозволяє розуміти базові лекції, а В2 це вже оптимальний рівень, коли студент вже може вільно спілкуватись з викладачами, одногрупниками, писати роботи, складати іспити без значного мовного стресу. Одразу скажу, що ця програма була одноразовою, тобто її реалізація почалася весною 2022 року, і все».
Навчаючись на історичному факультеті у Києві, Алла мріяла про журналістику. Тож на магістратурі в Брні обрала відповідну спеціальність.
Вона одразу помітила значні відмінності між українською та чеською системами освіти. У Чехії абітурієнт може вступати до ВНЗ двічі на рік, а не один раз, як в Україні. А ставши студентом, сам формує свій розклад занять. Вся інформація для навчання є в спеціальній електронній системі університету.
«Якщо ми беремо українську систему освіти, то ми приходимо в університет, нам дають розклад, кажуть, що у нас з понеділка по п’ятницю вісім предметів, стільки-то семінарів, стільки-то лекцій і так далі. В чеській же системі освіти ми можемо обирати самі собі предмети. Звичайно, ми маємо перелік. Ми обираємо предмети обов’язкові, напівобов’язкові і, як вони називаються, вільні. Звичайно, є відсоткове відношення, наприклад, 40 обов’язкових, 30 напівобов’язкових і ще 30 вільних. Ти сам собі обираєш, у якому семестрі ти хочеш пройти який предмет. В нашому університеті імені Масарика ми маємо спеціальну систему, і в цій системі є все, що потрібно для навчання. Там в цій системі студент бачить свої оцінки, бачить свій розклад. Також в цій системі є доступ до всієї літератури, яка використовувалась на занятті чи яку потрібно студентові прочитати, там буквально вже є посилання на неї. Студентові навіть не потрібно її шукати самому. Туди ж в цю систему ми здаємо і наші домашні завдання, якісь роботи, есе, реферати і так далі. В цій же системі ми отримуємо фідбек від викладачів на наші роботи із коментарями, що так, а що ні».
Ще одна відмінність — структура сесії. Частину іспитів можна скласти достроково, обравши зручну дату. Усього студент має три спроби. Не здав з першої — тут це не трагедія. У Чехії до перескладання ставляться спокійно.
«Тобто якщо ти не склав іспит при першій спробі, то це означає, що ти йдеш на перездачу. І я знаю, що в нас в Україні це катастрофа, трагедія, особливо для студентів, які завжди хочуть навчатися на відмінно. Але в Чехії до цього дуже спокійно ставляться. Коли говорила зі своїми одногрупниками, вони мені навіть казали, що інколи вони вчать предмет на першу спробу для того, щоб прийти на іспит, подивитися питання, подивитися формат, подивитися, скільки часу потрібно буде для вирішення всіх завдань на іспиті, і лише вчать тоді вже інформацію на другу спробу».
Аллу приємно вразила матеріально-технічна база університету, а також привітність викладачів. В аудиторіях — сучасна техніка, зручні меблі, хороше покриття Wi-Fi, доступ до найкращих бібліотек світу. І, що не менш важливо, — атмосфера партнерства між викладачем і студентом, підтримка, заохочення до критичного мислення та дискусій.
«Ми там маємо все для комфортного навчання: проєктори, інтерактивні дошки, мікрофони, зручні меблі, вай-фай. Є окремі простори для самостійної роботи. Я навіть пам’ятаю, що коли моя одногрупниця мала здавати презентацію разом зі мною, але через хворобу вона не могла прийти до університету, ми зробили це таким чином, що я презентувала це офлайн, в фізичному університеті, вона підключилася онлайн, і в цьому взагалі ніякої проблеми немає, так вони це практикують. Викладачі справді ставляться до тебе як до рівного партнера, вони завжди допомагають, йдуть тобі назустріч, підтримують, консультують. Вони заохочують аналітично мислити, щоб ти висловлював свою власну думку і вів дискусії. У нас навіть заняття не називались семінарами, це були як лекції та семінари, мікс такий, але на них було дуже багато дискусій, де ти не просто маєш зазубрити якусь інформацію з книжки і переказати її, а висловити власну думку стосовно конкретного питання».
Саме один із викладачів університету запропонував Аллі тему дипломної роботи. Адже власні ідеї на той момент у дівчини ще не сформувалися. Втім, їй дуже хотілося, щоб тема стосувалася і України, і чеського медійного простору.
«Після закінчення історичного факультету я знаю, що Чехія має свою історію стосунків з Росією, і навіть зараз тут досі можна побачити вплив пропаганди. Іноді він дуже тонкий, а іноді зовсім прямий, тому мені хотілося перш за все розібратися, як це працює саме в чеському контексті і що з цим можна зробити. А найголовніше, в своїй дипломній роботі я зосереджувалася на тому, як чеські журналісти можуть протидіяти цій російській пропаганді. І тому я дійшла висновку, що журналісти в Чехії насправді, не мають стільки ресурсів, щоб це все вчасно викривати. Це не просто тема для дипломної роботи, вона насправді дуже актуальна і вона насправді потребує дослідження, потребує аналізу і потребує рішення. Тому сподіваюся, що я далі зможу працювати на цією проблематикою, або через журналістику, або через якісь інші освітні проєкти».
Сьогодні Алла вже без сумнівів радить українським абітурієнтам вступати до чеських вишів. Вона каже, цей досвід змінює: дає нові можливості, розширює світогляд і вчить брати відповідальність за власне життя.
«Якщо маєш бажання вчитися і розвиватися, тут точно знайдеш можливості. Така фінальна порада: якщо ти вагаєшся, все ж таки спробуй. Навіть якщо це буде складно, некомфортно, незвично. Цей досвід точно тебе змінить у кращий бік. І головне, ти ніколи не дізнаєшся, як воно, якщо не ризикнеш».
