Давні великодні традиції оживають у Глінську

У музеї під відкритим небом Betlém у місті Глінсько працює експозиція, що свідчить: предки сучасних чехів справді серйозно ставилися до весняних свят. Там можна дізнатися й про навколовеликодні звичаї, які вже зникли. Їх представляють у п’яти зрубних будиночках цього скансену, що виник у самому центрі міста.

«В експозиціях окремих будиночків ви дізнаєтеся про те, як святкували Великдень не в провінції, а й у містечку, — про те, як люди готувалися до великодніх свят, як і що треба було зробити в передвеликодній тиждень, як відбувалася Велика п’ятниця — такий незвичний і магічний день, — а потім і Велика субота», — розповіла етнографка Барбара Кучерова з Музею в природі Височина, частиною якого є скансен «Бетлем».

«У двох будиночках ви дізнаєтеся про Великодню неділю. А остання хатка присвячена розвагам на Великодній понеділок, а вони були бурхливі», — додала вона.

Фото: Muzeum v přírodě Vysočina

«Прибирання перед Великоднем мало і свою специфіку. Люди мали точно встановлені звичаї і забобони, що були пов’язані безпосередньо з прибиранням. Для великоднього тижня треба було зробити нову мітлу. Цією новою мітлою треба було вимести весь дім, і вимести саме в певний час, якого дотримувалися в конкретній місцевості», — додала вона в інтерв’ю Чеському радіо Пардубиці.

У будиночку з реєстраційним номером 318, що містить майстерню для виробництва напильників, представлений Великодній понеділок. «Увійшовши до будиночка, ми бачимо випічку в формі тваринок, яку роздавали малим колядникам, дітям. А ось зверніть увагу на писанки, які в околицях Глінська найчастіше робили восковим батиком або вишкрябували. Коли їх фарбували, вони мали й спеціальне значення, тому їх у нас називали промовистими писанками», — пояснила Кучерова.

Фото: Muzeum v přírodě Vysočina

Етнографка вказала на червону крашанку: «Це ясний символ кохання. А ось ця зелена, в кошику з зав’ялими квітами, вказує на кохання без відповіді». Ці писанки дівчата давали хлопцям у відповідь на символічне «биття» «помлазкою», яке мало «омолодити» їх і додати їм здоров’я.

Бо як же бувало не обійтися Великоднього понеділка без «помлазки» — батіжка з вербових прутиків. «Наші предки били «помлазкою» не тільки жінок і дівчат, але й худобу. Так що на селі господар вставав дуже рано, ще до світанку, і тими гілочками й прутиками символічно бив худобу в хліві», — розповіла вона.

Відтак наставав час «помлазки» зовні: «А потім ішли на вулицю — ну, хто як, але дехто справді зовсім рано. Коли говорити про розваги, то Великодній понеділок як день бучних розваг часто закінчувався танцями, на які тоді всі дуже чекали і готували до них святкове вбрання, як належить». А хлопці ще й мали ретельно поголитися — причандалля для цього теж представлено в будиночку.

Зрубні будиночки з великодніми прикрасами можна відвідати до 12 квітня.