Для України зібрала майже мільйон доларів. «Поки тут буде русня, я тут буду теж», — каже чешка зі США

Маркета Ворлова втекла з Чехословаччини 40 років тому з однією торбиною — а нині в своєму новому домі, у США, зібрала загалом майже мільйон доларів на допомогу Україні. Її мотивація проста: досвід її родини з соціалізмом і нетерпимість до Кремля. Пів мільйона доларів, зібраних за минулий рік, — добрячий шмат грошей, тож чехоамериканка Маркета багато часу пробуває в Європі і, звісно, і в Україні.

«Я виросла за тоталітаризму і в батьків, які були дисидентами. Так що я виросла більш-менш із ненавистю до Росії. А через те, що ми втекли, я не мала шансу її позбутися», — пояснює Маркета Ворлова, як її звали в Чехословаччині, чи Маркета Ворел, як вона зараз пишеться у США, станції Radiožurnál Чеського радіо.

Коли Росія вчинила повномасштабний напад на Україну, до Маркети знову прийшли спогади з дитинства. «Коли я через сорок років побачила, що вони роблять в Україні, я страшенно переживала. Так, ніби час повернув назад. Я не бачила іншого рішення, ніж їхати до України», — пояснює вона.

Її особистий досвід втечі з комуністичної Чехословаччини — не такий віддалений спогад. Маркеті було 13,5 років, її молодшій сестрі 6,5. Родина спершу планувала втікати через Австрію, але врешті обрала значно ризикованіший варіант.

«Ми думали, що втечемо через Австрію, це була головний планований шлях, але врешті довелося діставатися з Югославії до Італії морем. Бідний татусь, він ніколи в житті не бачив моря, а мусив витримати кілька годин у маленькому човні, а ще нам зламалося одне, як його, — весло», — розповідає Маркета майже чистою чеською мовою, хоча вдома вона взагалі не говорить чеською.

Сусід приніс 200 доларів, і почалося

Кореспондент Чеського радіо зустрівся з Маркетою в Харкові, де вона допомагала волонтерській громадській організації «П’ятихатки БАМ». А три роки тому вона поїхала до України без планів і без контактів — лише з прагненням допомогти цій країні.

«Та я швидко зрозуміла, що в своєму віці я тут як волонтер зайва, і почувалася досить по-дурному, що я приїхала цілком сама і не знаю, що мені тут робити. Але нарешті все склалося», — розповідає вона.

Склалося після повернення до Америки, коли Маркета не знала, як передати свої враження, і почала про них говорити. «Я почала розповідати про все, що я побачила і пережила. А тоді зненацька прийшов сусід і дав мені 200 доларів. Так усе й почалося. Люди раптом почали давати мені гроші, їх ставало все більше, і вони казали, що я знаю, куди їх в Україні послати», — каже Маркета, ніби досі відчуваючи здивування.

«Ми повернулися! Приходьте по нові історії, новини і новий товар із України»

Зібрали 100 тисяч, 200 тисяч, пів мільйона…

За перший рік вона зібрала 100 тисяч доларів. За другий рік 200 тисяч. Минулого року — вже пів мільйона доларів. І гроші надходять далі.

На ці зібрані гроші Маркета закуповує товари в Україні чи в Польщі. Вона заснувала благодійний фонд «Соняшник», із друзями створила команду і співпрацює з чотирма українськими неприбутковими організаціями.

Серед проєктів, які підтримує її фонд, — дитячий стаціонар для аутистів у Мерефі біля Харкова чи дім для жінок із дітьми, які втекли з окупованих територій, біля Одеси.

У Харківській області вона підтримує евакуацію цивільних мешканців із прифронтових громад і гуманітарні проєкти. А ще вона фінансує документування воєнних злочинів Росії, що її як юристку за освітою і за фахом цікавить особливо.

Гроші з Америки йдуть не лише на цивільних. Частина допомоги прямує й українським бійцям. «Ну а як же — адже цивільні не виживуть, якщо українське військо не переможе. Тому його треба підтримати», — каже вона.

411-а окрема бригада безпілотних систем «Яструби» дякує фондові «Соняшник» за підтримку

І хоча в Сполучених Штатах нерідко лунає думка, що підтримка України слабне, Маркета каже, що має інший досвід. «Я б сказала, що більшість людей підтримує Україну і що вони дуже добре розуміють ситуацію — розуміють, що українці борються, борються з Росією, а Росія — наш воєнний противник», — пояснює вона.

Кількаденна дорога до України

До України чехоамериканка їздить тепер регулярно. Дорога зі штату Вашингтон до Харкова завдовжки приблизно 8700 кілометрів триває кілька днів, і Маркета щороку приблизно по два місяці перебуває в Європі.

«Від цього потерпає мій садочок. Чоловік уже звик. Коли я їхала вперше, він думав, що я вже не повернуся. Я маю ще дочку, якій було 16, коли це почалося, і це теж було нелегко. А ще на мене чекають двоє собак», — перелічує вона.

Але все це адвокатці зі штату Вашингтон на північному заході США не заважає й далі збирати кошти для України і далі їздити до цієї країни з допомогою.

«Поки тут буде русня, я тут буду теж» („Dokud tady budou Rusáci, tak já tu budu taky“), — каже Маркета Ворел-Ворлова.