Дозвілля, кар’єрні клуби, курси чеської для підлітків: пропозиції від “UA Projeсt”
“UA Projeсt” — проєкт для дітей та підлітків, у яких є проблеми з інтеграцією у чеське суспільство, в кого немає друзів та кого не радує оточення. Інтеркультурні асистенти організації від початку повномасштабної війни в Україні допомагають юним українцям почувати себе впевнено та сміливо дивитись у майбутнє. Спеціалісти проєкту Роксолана Мудрик і Кирило Дядик розповіли про напрямки діяльності організації та про підтримку української молоді у Чехії.
— Розкажіть взагалі, що таке “UA Project”?
Кирило: Ми з чеської асоціації “Streetwork”, так називається наша компанія, і ми представляємо “UA Project”.
— Це один з проєктів асоціації?
Кирило: Один із проєктів, саме для українців, саме для української молоді. Для людей віком від 6 до 26 років, і ми займаємося, і проводимо роботу з ними.
Роксолана: Головна задача — це інтеграція дітей у чеське суспільство. Звичайно, що ми ще працюємо і зі старшими, якщо приходять батьки, то ми обов’язково ще і їм допоможемо, але наша цільова аудиторія — це 6—26 років.
— А яким чином ви допоможете батькам молоді, якщо вони до вас прийдуть?
Роксолана: Для початку можемо допомогти розібратися у чеській системі, бо це також може бути проблема. Мовний бар’єр — ми супроводжуємо людину, якщо вона, наприклад, просто боїться піти до лікаря чи не знає, як до нього записатися.
Кирило: Також ми проводимо «польову роботу». В Чехії цей концепт існує вже понад 30 років, але через повномасштабну війну було ухвалене рішення зробити те саме, але для українців. Ми знаходимо нашу цільову аудиторію безпосередньо у місцях, де вони проводять свій вільний час.
— І як це виглядає?
Роксолана: Так, це інколи виглядає як Свідки Єгови, але ми одразу пояснюємо, що ми організація, яка допомагає українцям, ми безкоштовна організація.
— Тобто у парках, скверах, кафе ви підходите до людей і пропонуєте свої послуги? А що ви пропонуєте?
Роксолана: Ми спочатку дивимося, чи вдалий час, щоб підійти, і якщо підходимо, то розпитуємо людину. Якщо вона не потребує нашої допомоги, то просто даємо контакт, бо будь-що у житті може статися.
Кирило: Для наших людей це новинка.
— Наскільки успішною є така робота ваша? Скільки до вас звертається людей після того, як ви до них підійшли?
Роксолана: По-різному, звичайно. За минулий рік було 380 людей — це цільова аудиторія 6—26 років. Але, наприклад в мене також були ситуації, коли я зустрічала людей, які не підпадають під нашу цільову аудиторію, але я знаю, як їм допомогти, то я їм допоможу і не запишу це до бази даних. Ми допомагаємо набагато більшій кількості людей.
— Ось ви підійшли до людини, розповіли, що можете допомогти з роботою, а як саме це відбувається? Яким чином ви допомагаєте з роботою? Ви пропонуєте курси якісь, які потрібно закінчити, чи дивитесь, що вміє людина, і пропонуєте вже якусь роботу?
Кирило: Це залежить від бекграунду, а також від запитів, тобто якщо ми конкретно розмовляємо про роботу, то ми можемо подивитися, де людина навчалась. Ми зробимо CV, ми відкриємо сайти разом, це може бути навіть просто в терені, можемо у нас в офісі зустрітися, чи просто там на місці відкрити — подивитися, допомогти, залежно від навичок, від досвіду людини, і таким чином там написати мотиваційний лист.
Роксолана: Скорегую, бо ми не лише допомагаємо з роботою. В нас є серія речей, які ми робимо. Перш за все, це чеські мовні курси для дітей, вони безкоштовні, вони відбуваються тричі на тиждень у різних точках Чехії. Також в нас є кар’єрні «job-клуби», вони відбуваються раз на тиждень, і на них наша цільова аудиторія 6—26 років. Маємо можливість зібратися, приходить чеський спеціаліст, який дає відповіді на всі питання. «Польова робота» має дуже широкий аспект, що ми можемо зробити: можемо зустрітися з людиною і допомогти їй з конкретним запитом (робота, лікар, поїздка до державної установи). Якщо ми розуміємо, що запит за межами наших можливостей, то ми перенаправляємо до іншої організації. Ми співпрацюємо з різними організаціями. Польова робота, кар’єрні клуби, чеські клуби — це ось такі основні грані наших задач.
— Я знаю, що у вас проходять просто на вулицях у парках зустрічі з підлітками, де ви спілкуєтеся. Про що ви говорите та з якими проблемами до вас звертаються підлітки? Бо, наскільки я розумію, зараз в українських дітей у Чехії проблем дуже багато, у тому числі і психологічних.
Кирило: Саме це ми і робимо. Ми, крім всього, проводимо ще різні заходи, ми використовуємо різні інструменти для того, щоб дізнатися їхні потреби. В нас є настільні ігри, а ще м’ячі, теніс, ми проводимо різноманітні активні ігри для того, щоб вони змогли знайти друзів, створити своє оточення, щоб вони відчували себе більше як вдома. Те, що вони відчувають ізоляцію, — це велика проблема, те, що вони нікому тут не потрібні. А таким чином ми можемо їх і заохочувати, щоб вони краще тут адаптувалися та інтегрувалися, а крім того, познайомилися, дізналися про Чехію щось нове.
— Куди до вас звертатися? Де вас шукати?
Кирило: У нашому колективі працює десять інтеркультурних асистентів, ми покриваємо понад 20 локацій: Прага-1, Прага-2, Прага-3. Найкращій спосіб, як з нами домовитися і де нас знайти, — це написати нам у інстаґрам, або просто на сайт — на сайті є наші контакти, — і вже безпосередньо домовитись.
Повна версія інтерв’ю у аудіоформаті.
