Як не загубити в собі жінку? Поради психолога

Багато українських жінок за кордоном живе без своїх чоловіків, які залишилися в Україні. Тож вимушені виконувати і жіночі, і чоловічі функції, тягнути на собі все: дітей, кар’єру, дім, освіту. Як у цій круговерті не загубити в собі жінку, не перетворитися на чоловіка у спідниці або людину-унісекс? Про це ми поговорили з Юлією Турчиною, психологинею некомерційної організації «Agency for Migration and Adaptation AMIGA, z.s.», яка надає безкоштовну психологічну підтримку мігрантам та українським біженцям

Киянка Ірина Яковенко до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну мала чудове життя: чоловік, дві дочки, гарна робота, власна квартира в Києві, друзі. Вона каже, що ніколи не відчувала себе загнаною конячкою: чоловік допомагав з дітьми, хатніми обов’язками.

«Я любила гарно вдягатися, обожнювала сукні. Макіяж, зачіска — всі ці атрибути жіночності завжди були при мені. Але війна все змінила. Весь 2022 рік я проходила в джинсах, з ґулькою, майже не фарбувалася. Першу сукню у Празі купила десь через два роки від початку війни. Не тому, що не було за що. Було. Просто мені здавалося, що я краще віддам ці гроші на донати, ніж на сукню».

Але найбільше жінку дивувала не стільки відсутність прагнення до того, щоб мати гарний вигляд, скільки те, що вона дуже швидко перетворилася на «залізну леді». Затягти на третій поверх без ліфту величезну ялинку — раз плюнути. Носити по дві торби та ще й рюкзак зверху з супермаркету — легко. Працювати, ходити на мовні курси, допомагати дітям опановувати програми чеської і української шкіл — та запросто.

«Мені навіть на думку не спадало, що ці задачі можна виконати якось по-іншому. Наприклад, замовити продукти на сайті і доплатити кур’єру за те, щоб він доставив їх під квартиру. Або попросити про допомогу у сусіда чи знайомого. Мабуть, я б і далі продовжувала тягнути цю лямку, якби одного разу буквально на рівному місці не впала. Лікар сказав: «Лікуйте і ногу, і нерви». Це змусило мене задуматися над своїм життям. І тоді я задала собі питання: «Чому я так легко забула про те, що я жінка?»

Сімейна програма

Війна, відсутність чоловіка поряд, потреба виконувати і жіночі, і чоловічі обов’язки — це об’єктивна реальність, каже Юлія Турчина. Але реагуємо ми на неї всі по-різному. Хтось дійсно громадить все на свої плечі, а хтось знаходить можливості, як цього уникнути і влаштуватися якнайкраще для себе. І ця наша особиста  реакція може бути пов’язана з родовою історією, впевнена експертка.

«У стані тривалого стресу в людини вмикаються захисні регресивні реакції, які часто зумовлені нашими сімейними програмами, закладеними з дитинства. Якщо у родині було прийнято, що мати, бабуся тягнули все на собі, то саме така поведінка може з’явитися у жінки, якщо вона опиниться сам на сам у скрутному становищі. Вона її «одягне» на себе як броню для того, щоб вижити. На жаль, в Україні так історично склалося, що після численних війн, втрати чоловіків українки часто багато на себе брали, і така поведінка в багатьох сім’ях передається з покоління в покоління. Тому історія Ірини досить типова».

Криза ідентичності

Таке перетворення на «залізну леді» може призвести до вигоряння, коли людині вже абсолютно нічого не хочеться, в неї опускаються руки і згасає вогник в очах, звертає увагу психологиня Юлія Турчина.

«І в мене зараз багато таких клієнток, які скаржаться на те, що вони просто вигоріли. За три роки в чужій країні їм вдалося досягти багато чого, але радіти цьому немає сил, бо рівень життєвої енергії просто на нулі».

Такий стан може бути одним із симптомів кризи ідентичності, яка найчастіше трапляється у віці 35—50 років і може бути спровокована переїздами, втратою роботи, звичного стилю життя — всім тим, із чим стикаються українські біженки у чужих країнах. Це стан, коли людина починає сумніватися в своїх ролях, цілях та сенсі життя.

«Тому під час занять у групі для жінок «Така ж, як я» від AMIGA я багато працюю з темою жіночої ідентичності. Учасниці шукають відповіді на питання: яка я жінка, яка я у стосунках, чого я хочу і так далі. Це дозволяє розвернутися до себе, побачити себе і свої потреби».

Як не втратити себе

Саме ігнорування власних потреб призводить до того, що жінка «згоряє», впевнена експертка. Своїм клієнткам психологиня часто нагадує життєву єврейську мудрість про щасливу маму.

«Колись до рабина прийшла багатодітна мати і почала скаржитися на своє життя. Він дав їй пораду. Після цього жінка кожного вечора почала замикатися від усіх на кухні. Дітям вдалося підгледіти, що в цей час вона їла смаколики. Коли вони заволали: «Мамо, а як же ми?!», вона їм відповіла: «Ша, діти, я роблю вам щасливу маму!»

Звісно, одними смаколиками щасливим не будеш. Щоб зрозуміти, що вам насправді потрібно, Юлія Турчина радить намалювати колесо балансу. Це коло, поділене на сектори: робота, родина, дозвілля, здоров’я, стосунки. Потрібно в кожному написати відсоток, наскільки ви задоволені цим сектором свого життя.

«Коло наочно демонструє, чого вам не вистачає, чим і наскільки ви незадоволені. І потрібно продумати, як збалансувати сфери свого життя».

Психологиня каже, що в багатьох жінок, з якими їй зараз доводиться працювати, часто найнижчі відсотки саме в секторі відпочинку.

«Задавайте собі питання: що на даний момент мене порадує, що мене відновить? Це може бути просте бажання — просто день полежати. Не відмовляйте собі в цьому. Одна моя клієнтка почала їздити на екскурсії. Діти вже такі за віком, що їх можна залишити вдома одних, і вона сама час від часу їздить з групами. Каже, що один день такої поїздки дає їй заряд енергії на кілька тижнів».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Провина вцілілого. Булінг та стосунки: що хвилювало українців в Чехії на початку війни та що турбує зараз

Правда, за її словами, буває, що жінка забороняє собі задоволення через синдром провини вцілілого, думаючи: як я можу кудись їздити, ходити в ресторан тощо, коли в рідній країні таке коїться.

«Вина лікується спокутою. Якщо відчуваєте провину вцілілого, раджу гарно відпочити, щоб потім гарно попрацювати і мати змогу задонатити або комусь допомогти».

Також Юлія Турчина нагадує, що головна відмінність жінки від чоловіка — це вроджена гнучкість.

«Хочете більше часу для себе ввечері — нехай тато або бабуся почитає дітям казку онлайн. Втомилися носити великі сумки з супермаркету — замовляйте доставку продуктів на сайтах. Набридло бути трансфером для дітей на гуртки — домовляйтеся з іншими мамами і по черзі відводьте їх. Шукайте варіанти, не миріться з тим, що вам не подобається. Дбайте про себе! І тоді обов’язково з’явиться радість та енергія для того, щоб жити це життя і бути щасливою жінкою».