Фінал — власна короткометражка: чеський відеооператор відкрив в Україні кіномайстерню

Войта Геніґ, оператор та продюсер Чеського телебачення, відкрив в Україні кіномайстерню для українських підлітків, які залишаються у прифронтових містах. Проєкт трагічно стартував з Харкова, коли Войта почав знімати з двома дівчатами 17 та 18 років і через кілька годин після завершення зйомки одна з дівчат на ім’я Ніка потрапила під російський обстріл і загинула. Весь проєкт, у якому величезна кількість цілей та задач, названий на її честь «Покоління Ніка» і нині функціонує і у Херсоні.

Войта Геніґ зі студентками кіномайстерні|Фото: Архів кіномайстерні

— Ця ідея виникла дуже-дуже давно, тому що я після повномасштабного вторгнення Росії в Україну працював для Чеського телебачення як продюсер та відеооператор і завжди, коли ми знімали ближче до фронту, мене завжди дивувало, скільки підлітків і молодих людей там залишилося. Вони просто приходили й цікавилися, що ми знімаємо, як це працює. Я інколи давав велику камеру, щоб просто спробували. Вони сміялися та кайфували, і я думав: що я можу зробити? І, на жаль, я не придумав нічого іншого, крім того, щоб знімати. Спочатку я взяв відпустку на роботі і поїхав у рамках відпустки, щоб провести декілька майстер-класів, і коли я бачив, що це має сенс, я вирішив зробити це масштабним, і зараз це проєкт Чеського телебачення і чеського продакшену Panfilm.

Фото: Архів кіномайстерні

— Чому Херсон став містом локації кіномайстерні?

— До повномасштабної війни у місті проживало десь 350 тисяч людей, а зараз, я читав останні цифри, десь проживає 60 тисяч, і взагалі у більшій кількості це люди похилого віку, і коли ми у місті, то дуже сумно, тому що дуже багато обстрілів, дронів, і зараз на вулицях дуже мало людей. У місті залишилися підлітки, батьки яких працюють в адміністрації чи лікарні, або вони просто з якихось причин не хочуть виїздити. Після двох років «ковіду» і онлайн-навчання, повномасштабної війни, яка триває більш ніж три роки, — це більше ніж 5 років онлайн-навчання. У багатьох друзі виїхали і їм немає чим зайнятися, і вони цікавляться будь-чим. Для них не має значення, чим, вони просто хочуть чимось займатись. І Херсон — це якраз прифронтове місто, яке дуже змінилося, і кожного разу, коли я туди приїжджаю, після деокупації приїжджаю туди кожні два-три місяці, — і з кожним разом, на мій погляд, ситуація погіршується. А ще одна причина, чому саме Херсон, — це та, що коли ми працюємо на заході України, мені здається, що там більше різних фондів, громадських організацій, які якраз роблять щось для підлітків, а в містах, котрі трошки ближче до лінії фронту, то там не так багато підтримки.

Фото: Архів кіномайстерні

— Наскільки небезпечно зараз займатися з дітьми у Херсоні і як ти вирішуєш питання безпеки?

— Це дуже гарне запитання, про безпеку. У Херсоні ситуація з безпекою погіршується, і раніше були такі райони, які вважались більш-менш безпечними, а зараз FPV-дрони всюди по цілому місту, то дуже складно. Ми знайшли декілька локацій у підвалах, тобто майстер-класи проходять у підвалах, на вулиці ми практично не займаємося, тому що це невиправданий ризик і навіщо це робити. Дуже складно, тому що, звичайно, всі ж моніторять телеграм-канали, то організовуємо заняття, але не можемо написати, як і де, завжди треба телефонувати чи індивідуально домовлятися. Складності є, але так як ми там вже довго працюємо, то вже багато контактів і все-таки можна це якимось чином організовувати у рамках можливостей.

Фото: Архів кіномайстерні

— Яка головна мета твоєї майстерні?

— У проєкту три етапи: загальні майстер-класи з акторства, робота з камерою, фінал — власний короткий метр. Нам дуже важливо висвітлити технічні нюанси з камерою, їм їх купили: камери, аудіообладнання, штативи. Мені дуже важливо, щоб вони могли виразити себе за допомогою камери та кадрів. Зараз ми намагаємося використовувати мову фільму. Другий етап — робота над сценарієм, робота продакшену, і третій етап — зйомка. Головна ціль проєкту — щоб підлітки зняли свою короткометражку. А ще одна ціль проєкту — показати жителям Чехії та Європи, яким є життя у підлітків, які мешкають у прифронтовому місті. Ми знімаємо весь процес, ми знімаємо їхнє життя: матеріал з їхніх кімнат, в яких через приліт немає вікон. Знімаємо про те, як війна впливає на їхнє життя, і хочемо це все показати чеським та іншим підліткам, і мені важливо, що більшість матеріалів знімають саме підлітки. Вони розповідають свою історію самі, ми даємо їм лише інструмент.

Фото: Архів кіномайстерні

За словами Войти, коли він спілкується зі студентами своєї кіномайстерні, то в нього  відчуття, що вони старші за нього на 10 років, бо війна їх змусила подорослішати набагато раніше.

Анастасія, яка бере участь у проєкті, поділилася своїми враженнями від нього.

Фото: Архів кіномайстерні

«Для мене навчання тут — це продовження пам’яті про Ніку Кожушко, людину, яка мала і має значення у моєму житті. Тому це певним чином продовжує її справу. До того, як потрапити сюди, я цікавилася зйомкою і ще в дитинстві намагалася знімати, монтувати відео. Також для шкільних проєктів я робила багато. Для одного з проєктів змонтувала відео за мотивами віршів нашого українського поета Сергія Жадана. У заняттях мені подобається дружня атмосфера і те, що ти не боїшся, що тебе будуть засуджувати. Дуже легко відкриватись, говорити про свої відчуття, переживання, і цікаво дивитися, як це все впливає на те, що ми показуємо у своїх мініпродуктах. Дуже подобається, що на заняттях ми чуємо спочатку невеличку теоретичну частину, потім ми дуже багато займаємося практикою і в кінці ми бачимо результат».

Фото: Архів кіномайстерні

Вероніка, учасниця кіномайстерні, рада навчитися чомусь новому.

«Мені здалося, що це новий досвід, дуже цікавий. Нові люди, мені дуже сподобалося знайомитися, грати. До майстерні я не цікавилася зйомкою, знімала лише кота та цікавості навколо. У заняттях мені найбільше сподобалося акторство, сподобалося передавати почуття персонажів, відігравати саму роль. Це було дуже цікаво і хвилююче. В мене ще не дуже виходить знімати відео при ходьбі, щоб не було коливань».