Історії українок, які розлучилися в Чехії під час повномасштабної війни в Україні
В одній родині ініціатива розриву належала жінці, в іншій — чоловікові. Та обидві героїні переконані: якби не війна, їхні сім’ї, ймовірно, залишилися б разом. Їхні історії — ще один вимір труднощів, з якими стикаються українські жінки за кордоном. Поряд із адаптацією, вихованням дітей і пошуком стабільності, багато хто з них проходить і через болісні розлучення — наслідок війни, розлуки й життя на відстані.
Ірина Курат офіційно розлучилася з чоловіком у березні 2024 року. Але ще й досі психологічно не оговталась від розриву шлюбу. Вона до останньої хвилини не хотіла їхати з України, адже вважала, що родина має бути разом. Навесні 2022-го з Харкова вони з дитиною спершу поїхали на захід країни, де було безпечніше. Але згодом чоловік наполіг: Ірина з дочкою мають їхати далі, за кордон.
«І мій чоловік каже: «Завтра автобус, і є два вільні місця, тож я вас із Зоєю відправляю у Чехію». Я кажу: «Почекай, ми ж вирішили, що будемо разом, незважаючи ні на що. Це наше рішення». А він каже: «Ні, мені буде спокійніше за вас, коли ви будете там, у безпеці. Тож вибачай, дорогенька, але сідай до автобуса та прямуйте в безпеку».
Безпечним містом для Ірини з дочкою стала Острава. Родина постійно підтримувала зв’язок — щоденні телефонні й відеорозмови. А трохи згодом, налагодивши життя в Чехії, Ірина двічі на рік їздила до України, щоб хоча б на кілька днів побути разом.
«На початку 2024-го я приїхала, як завжди, на Новий рік — привезла дитину, все було добре. Але я відчула, що якось… квіти, все за сценарієм, але щось не так. Щось змінилося. Я відчула якусь прохолоду. Уже з перших кроків на вокзалі: наче обійняв, квіти подарував, але — не так. Я питаю: «У тебе все нормально? Бо я щось відчуваю, щось не те». А він каже: «Та все нормально, але, може, давай не будемо нікого обманювати й залишимося просто добрими батьками для нашої донечки». І одразу — клубок у горлі. Я настільки цього не очікувала, адже все ж було добре».
Пропозицію чоловіка розійтися Ірина прийняла. Хоча внутрішньо була до цього не готова — свій шлюб вона вважала міцним і заснованим на спільних цінностях.
«Його батьки досі разом, мої батьки досі разом, і ми завжди з ним будували наші стосунки на таких цінностях, як родина. На тому, що ми, що б з нами не сталося, будемо разом. Але ми також завжди проговорювали, що мусимо бути відвертими один з одним і завжди, навіть якщо ця правда буде болюча, ми маємо говорити її одне одному. Тож він, я вважаю, вчинив так, як ми з ним вирішували: він сказав мені правду. Я й досі не спитала причину, бо не можу — я, мабуть, не готова її почути. Я боюся цього запитання. Я боюся почути те, що думаю: що це інша жінка».
Чоловік Ірини пообіцяв юридично оформити розлучення і свого слова дотримав. Офіційний розрив шлюбу відбувся онлайн — через застосунок «Дія». У цей час Ірина перебувала в Чехії, а її чоловік — в Україні.
«Якщо дві сторони згодні, не мають ні до кого претензій, він сказав, що це можна дуже легко вирішити онлайн через застосунок «Дія». І він, як ініціатор розриву шлюбу, створить заяву у застосунку і пошле мені на підпис. Я зі свого боку отримую її у застосунку, ставлю електронний підпис, що повністю згодна, і це стає судовим протоколом. Це був перший протокол, а потім протягом місяця ще, чи ми не змінили думку. Він кілька разів надсилав мені повідомлення, щоб я підписала заяву. Я не брала в цьому поглибленої участі, просто отримувала повідомлення і підписувала документи. Все це сталося онлайн дуже швидко: ми вирішили розлучитись у грудні перед Новим роком, а вже 20 березня мені надійшов остаточний документ про розірвання шлюбу. Я вважаю, що якби не війна, або якби я тоді не поїхала і не сіла в той автобус до Чехії, ми б усе одно залишилися разом і якось вирішили ситуацію. Я досі думаю, що війна відіграла в цьому значну роль».
Олена Кокіна також розлучилася з чоловіком після переїзду до Чехії. Їхній шлюб тривав 20 років. Після початку повномасштабного вторгнення Олена з двома дочками виїхала з Дніпра до Чехії, а її чоловік долучився до лав Збройних сил України.
«Ми жили нормально, у нас були добрі стосунки, все було добре. Він — добрий чоловік, добрий тато. І завжди залишиться близькою для мене людиною. Тільки війна. Тільки відстань. Я не бачила можливості взагалі повернутися. Від цієї думки мені було дуже-дуже страшно. У мене були панічні атаки. Я навіть не уявляла, що повернуся в Україну. А він не міг приїхати до мене».
Залишившись сам на сам із викликами життя в чужій країні, Олена поступово з ними впоралася. Вона знайшла роботу, вивчила мову, облаштувала побут для себе й дочок. І вперше відчула, що може самостійно давати раду своєму життю.
«Коли я зрозуміла, що виховання дітей — на мені, що мені треба знайти роботу, вивчити мову, що я тут сама… Звісно, є подруга, з якою ми постійно разом, але я сама відповідальна за своє життя і за життя своїх дітей. І мені треба дуже багато завдань виконувати. Я від цього відчувала кайф. Це правда. Дійсно. Що я така сильна, що я така незламна, що я це можу. Я завжди думала, що я така слабка жінка, що без чоловіка нічого не зможу. І коли чоловік приїхав уже за рік, він сказав, що я вже інша, що я вже не та — зовсім не та, — що я виросла. Так він і сказав прямо: виросла. Я відчула, що за цей рік можу все сама. І, може, саме тому відчувала тут таку свободу. Так, мені подобалося це відчуття. Відчуття, що я можу сама, що я можу без чоловіка».
Ініціаторкою розлучення стала саме Олена. Попри збережені добрі стосунки з чоловіком, вона вирішила будувати своє подальше життя окремо.
«Був договір між мною та адвокатом, яка представляла всі мої інтереси в суді. Тобто заява була від мого імені — я була ініціатором розлучення. А всі ці справи я потім бачила в «Дії», усе, що відбувалося. Перше засідання суду, друге засідання — все це бачила, всі рішення бачила. Нас не розлучили одразу, бо маємо двоє неповнолітніх дітей. Але мої інтереси представляла юристка. Я не їздила в Україну, тільки бачила всі етапи в «Дії»».
Після розлучення, за словами Олени, вони з колишнім чоловіком дали одне одному шанс на нове життя. Він одружився вдруге й уже має нову родину. Олена ж будує стосунки з чехом.
