Лауреатом премії чеської ініціативи «Пам’ять нації» знову став українець
Серед п’яти нагороджених на урочистій церемонії 17 листопада, в чеський День боротьби за свободу і демократію, був і Станіслав Асєєв — письменник, журналіст, правозахисник родом із Макіївки, яку Росія окупувала ще 2014 року.
Після окупації Росією частини Донецької області в 2014 році він підпільно подавав звідти під псевдонімом репортажі для «Радіо Свобода». 2017 року окупанти виявили його, понад два з половиною роки він перебував у сумнозвісній донецькій тюрмі «Ізоляція», де зазнавав знущань і катувань; був звільнений 2019 року в результаті обміну полоненими. Виступав на захист українських ув’язнених на окупованих територіях, свідчив про російські воєнні злочини. Після повномасштабного вторгнення Росії став на захист України зі зброєю в руках. 2024 року після двох поранень був звільнений із війська. Нині продовжує керувати заснованим ним фондом Justice Initiative Fund, який шукає й ідентифікує російських воєнних злочинців.
«Ми живемо в час, коли ми всі є свідками серйозних змін у суспільстві. Прошу, даваймо пріоритет у першу чергу інтересам безпеки. Хай наша країна і Європа будуть готові допомогти Україні перемогти і протистояти агресивній Росії», — сказав директор організації Post Bellum і засновник її ініціативи «Пам’ять нації» (Paměť národa) Мікулаш Кроупа.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Преміями ініціативи «Пам’ять нації» нагороджують видатних осіб із Чехії і Словаччини, — але останніми роками також і з України. Як кажуть організатори, це премії для «виняткових особистостей, які в часи несвободи виступили проти тоталітарних режимів, захищали свободу, людську гідність і допомагали іншим і ціною особистого ризику».
«Щодо людей, які ризикували життями за свободу в часи тоталітарних режимів чи й сьогодні в Україні, я відчуваю величезне захоплення, повагу і також збентеження. Їхні дивовижні вчинки викликають у нас питання: а чи змогли б так і ми?» — сказав Кроупа.
Цього року разом із українцем Асєєвим премії «Пам’яті нації» отримали також двоє чехів і двоє словаків.
Євангелічний священник, проповідник і публіцист Мілош Рейхрт був серед перших, хто підписав звернення «Хартія-77» із критикою комуністичного режиму, а 1980 року став речником цієї ініціативи. А режим забороняв йому здійснювати духовну діяльність, затримував і допитував його.
Власта Черна допомагала в 1950-х роках переховувати від служби держбезпеки священника, якому загрожував арешт, у 17-річному віці. При спробі спільної втечі за кордон була схоплена й кинута за ґрати.
Словак Даніел Леготський під час Другої світової війни був забраний до війська пронацистської словацької держави і змушений воювати на східному фронті. Отримавши наказ розстріляти радянського полоненого, відмовився, хоча командир погрожував йому смертю. Пізніше, після німецької окупації Словаччини, брав участь у Словацькому національному повстанні.
Мірослав Легкий був одним із облич словацького дисидентства. Він теж підписав «Хартію-77», у 1980-х роках організував у Братиславі підпільний університет. Після падіння комуністичного режиму присвятив життя документації злочинів тоталітарних режимів.
