Ліберецький зоопарк: від білих тигрів до порятунку рідкісних видів
Зоопарк у Ліберці — найстаріший у Чехії. І хоча він має площу лише 14 гектарів, він став справжнім «Ноєвим ковчегом» для низки видів, що перебувають під загрозою. Особливо пишається він порятунком хижих птахів.
Свого часу зоопарк у Ліберці асоціювався з білими тиграми. Але більше їх там не буде, коли доживе віку остання біла тигриця Сурія Бара, розповіла речниця зоопарку Барбара Тесаржова.
«Їй уже 16 років. Вона за віком уже «бабуся». Але стан її здоров’я досі чудовий».
За словами речниці, культ білих тигрів у Ліберці справді величезний — навіть міський хокейний клуб називається «Білі тигри». Але кілька років тому зоопарк публічно проголосив, що планує завершити їхній розплід із низки причин, каже речниця.
«Зоопарки мали в першу чергу зосереджуватися на розплоді видів тварин, які перебувають під загрозою, які вимирають у дикій природі, а білий тигр до таких аж ніяк не належить. Це штучно виведена форма тигра індійського, до того ж виведена з однієї-єдиної особини. Цей білий колір вдалося втримати завдяки близькоспорідненому спарюванню цього спійманого білого тигра з його власними нащадками. Так що, власне, вся популяція білих тигрів у світі походить саме від цієї однієї-єдиної особини. А це значить, що всі народжені дитинчата мають у собі купу генетичних вад. Ми розплоджували білих тигрів приблизно 25 років. І тигренят вдалося виростити лише тричі, і то за великих старань і догляду наших доглядачів, і часто дитинчата були не цілком здорові і мали цілу низку проблем зі здоров’ям. Ось це ті головні причини, з яких ми вирішили розплід білих тигрів завершити».
Білі тигри привертали багато уваги, а от на найрідкіснішу тварину, яка є в Ліберецькому зоопарку, відвідувачі часто й не звертають уваги, каже Тесаржова. Це уріал бухарський — дикий баран із Центрально-Західної Азії, родич муфлона. На свій батьківщині він перебуває під загрозою — там їх лишається лише кількасот особин.
«Ми — єдиний зоопарк у Чехії, який розплоджує уріалів. У світі є лише п’ять зоопарків, які розплоджують цей вид».
Серед інших рідкісних тварин, які є в Ліберецькому зоопарку, його речниця називає також сомалійського дикого віслюка чи берберійського лева, який у дикій природі був винищений — цей підвид виживає тільки завдяки розплодові в зоопарках.
«Зоопарки — це часто єдині місця на нашій планеті, де ще вдається рятувати цілу низку видів під загрозою. Вони створюють якусь запасну популяцію і існують як якісь «Ноєві ковчеги» на випадок, якби сталося повне вимирання їх у дикій природі».
Над порятунком видів під загрозою Ліберецький зоопарк працює не лише в себе, а й у далеких країнах, розповідає Тесаржова.
«Ми маємо цілу низку зоологів, які працюють на місцях по цілому світі. Наші працівники є в Африці, в Індонезії чи, наприклад, на Філіппінах. І з кожного проданого квитка ми передаємо по чотири крони до нашого фонду порятунку видів на місцях їхнього природного перебування, з якого ми фінансуємо нашу охоронну діяльність на місцях. А найбільше й найдовше активно діємо ми в області Індонезії, де ми допомагаємо морським черепахам, а також лорі чи панголінам. Наші працівники також тісно співпрацюють із місцевими органами і намагаються боротися з браконьєрами, які крадуть тварин із дикої природи і торгують ними».
Ліберецький зоопарк офіційно відкрився 1904 року, але фактично його історія давніша: прямим попередником цього зоопарку можна вважати «Пташиний парк», що з’явився в місті ще 1895 року. Тож першими експонатами закладу стали птахи.
І з ними сучасний зоопарк активно працює й дотепер, розповідає орнітолог Ян Ганел.
«Ми намагаємося спеціалізуватися на великих видах хижих птахів, головно орлів, а останнім часом дедалі більше і більше сипів, бо вони з нашого погляду перебувають під найбільшою загрозою. Ми працюємо з ними вже 40 років, і для нас головним видом є бородач. Цей гарний і величний велетенський хижак наш, європейський, але в Європі він був понад сто років тому практично винищений. І нині тривають намагання і здійснюється проєкт із метою повернути цю тварину назад до європейських краєвидів».
За словами орнітолога, Ліберецький зоопарк долучився до міжнародної охоронної програми повернення бородачів до вільної природи ще 2002 року. За цей час у ньому вилупилося майже 30 пташенят, із яких 14 були випущені в кількох місцях у європейських Альпах і на узгір’ях в Іспанії. Бородачів, із характерною «борідкою» з пір’я, ще називають ягнятниками — раніше вважали, ніби вони крадуть ягнят і їдять їх. Насправді вони харчуються падлом, причому не м’ясом чи нутрощами, а кістками, хоча можуть вполювати і якусь дрібну тваринку.
Іще один проєкт стосується філіппінської гарпії, або філіппінського орла. Деякими мовами цього птаха називають мавпячим орлом або «мавпожером» — теж через давно спростовану думку, ніби він харчується головно мавпами.
«Завдяки тому, що ми маємо 40-річний досвід із різними техніками розплоду хижих птахів, ми намагаємося допомагати і в інших місцях, у цьому випадку на Філіппінах, де ми беремо участь у проєкті порятунку філіппінської гарпії — орла, що перебуває під найбільшою загрозою у світі: в природі залишилося, сподіваймося, ще пара сотень останніх пар. Там цих птахів практично взагалі не вдається розплоджувати, тож там довелося вдаватися до техніки штучного запліднення, коли ви відбираєте сперму в самця і запліднюєте самицю. Там ми теж на доброму шляху, але там на нас чекає ще кілька, я б сказав, десятків років праці… Цей проєкт на Філіппінах складний, бо цей орел дуже, дуже погано розплоджується. Він має одне пташеня раз на два роки. І це лише перша річ, яка ускладнює репродукцію, яка йде страшенно повільно».
Тим часом у природі цей орел перебуває під загрозою через те, що цей вид може жити тільки в тропічних джунглях — а їх вирубують: людям потрібно вирощувати різні сільськогосподарські культури, і джунглі мусять відступити. Але є сподівання на краще, на те, що популяцію цього орла на Філіппінах вдасться відродити, каже Ганел.
«Місцеві люди обрали філіппінську гарпію національним птахом усіх Філіппін. Понад сто мільйонів філіппінців пишаються своїм національним птахом, філіппінською гарпією. Так що підтримка і фахівців, і звичайних людей величезна. Ще раз кажу: зараз ми на дуже доброму шляху. Сподіваюся, це вдасться».
Орнітолог згадує й про успіх у Європі з бородачами.
«Я маю з бородачем свою власну пригоду, дорогу для мене. Коли я тільки став до праці в Ліберці, моєю цілком першою роботою було забезпечити транспортування молодого бородача до Іспанії, щоб його там випустити. Все відбулося добре, приїхала транспортна компанія, птаха посадили в спеціальний контейнер і привезли до Іспанії. І коли я через десять років приїхав на те місце подивитися і привезти чергового бородача, до мене прилетів птах і почав кружляти наді мною. І коли ми в бінокль подивилися на кільця на його лапах, то з’ясували, що це саме той, якого я, ще зовсім новачок, привіз туди. І мушу сказати, що про це я згадую дуже часто, і це підбадьорює мене продовжувати далі».
У ліберецькому зоопарку на згаданій площі лише в 14 гектарів мають 170 видів тварин. І зоопарк уже радіє планам значно розширити його — майже вдвічі, каже речниця Тесаржова.
«Ми раді, що нам вдалося отримати нові земельні ділянки в напрямку до Їзерських гір. І вже відбувається проєктування».
На цій новій території, яку попередньо назвали «Долиною дикої природи під загрозою», мали б знайти житло перш за все тварини, що добре витримують холод, — такі, як уссурійські тигри, вовки, ведмеді чи й деякі види мавп. Адже зими в околицях Ліберця на півночі Чехії бувають одними з найсуворіших у країні.
Також на цю тему
-
Види під загрозою знаходять захист: історії з чеських зоопарків
У літньому відеосеріалі зазирнімо до найбільших чеських зоопарків, погляньмо на закулісну працю зоологів, з’ясуймо, як зоопарки беруть участь у порятунку рідкісних тварин
