Листування з Кафкою, чесна журналістика і участь в Опорі: Мілена Єсенська народилася 130 років тому

Мілена Єсенська була однією з найяскравіших особистостей міжвоєнної чехословацької Першої республіки: журналістка, інтелектуалка й жінка, яка відважилася постати проти зла й ціною ризику для власного життя.

Мілена Єсенська|Фото: Alena Wagnerová, 'Milena Jesenská'/Argo

Мілена Єсенська народилася 10 серпня 1896 року в Празі як єдина дочка професора стоматології Яна Єсенського. Вона виростала в середовищі, де наголос робився на освіті й дисципліні.

Училася вона в престижній дівочій гімназії «Мінерва», де формувалися її прагнення до свободи й незалежності. Вже тоді вона цікавилася літературою й писала перші тексти. Її приваблювало середовище празьких кав’ярень, де зустрічалися молоді інтелектуали.

Мілена Єсенська з матір’ю|Фото: repro z knihy Vrstvami, Torst

Після закінчення гімназії її більше тягнуло до реального життя, а не до навчання. Батькового наполягання йти в медицину вистачило на кілька семестрів у Карловому університеті.

А от у популярній серед інтелектуалів кав’ярні Arco вона познайомилася з письменником Ернстом Поллаком і закохалася в нього. 1918 року проти волі батька вона одружилася з ним. Вони перебралися до Відня, де й почалася журналістська кар’єра Мілени Єсенської. Вона писала про віденське життя, перекладала з німецької на чеську, знайомилася з літературними діячами і поступово розбудовувала власний голос.

Листування, що ввійшло в історію

У Відні Мілена познайомилася з Францем Кафкою — листовно. Її захопило одне Кафкове оповідання, і вона звернулася до нього по дозвіл перекласти його.

Франц Кафка, «Листи до Мілени»|Фото: Fischer-Taschenbuch-Verlag

Їхнє трирічне листування належить до найінтенсивніших літературних діалогів своєї доби. Кафка знайшов у ній партнерку, яка розуміла його, Мілена ж — людину, здатну передати її думки з надзвичайною точністю. Особисто вони зустрілися лише двічі, але їхні листи й до сьогодні належать до найбільш читаних документів європейської літератури.

Але Єсенська була далеко не тільки «Кафкова Мілена». Після повернення до Праги 1924 року вона стала яскравою журналісткою Першої республіки.

Вона писала фейлетони, репортажі, вела жіночі рубрики, її тексти цінували за чутливість, точність і сміливість. У літературних колах вона зналася з Максом Бродом, Францом Верфелем, Карелом Чапеком чи Фердінандом Пероуткою.

Журналістка, яка бачила речі такими, якими вони є

Мілена Єсенська з дочкою Яною, 1929 рік|Фото: repro „Milena Jesenská“; Alena Wagnerová, Argo

Після розпаду першого шлюбу Мілена Єсенська одружилася 1927 року з архітектором Яроміром Крейцаром, у них народилася дочка Яна. Водночас вона опинилася в середовищі лівого авангарду, яке на якийсь час привело її аж до лав Комуністичної партії Чехословаччини.

Але коли вона дізналася про реалії сталінських переслідувань в СРСР, вона не вагаючись вийшла з партії 1936 року. Вона відмовлялася від сліпої віри в ідеологію і писала про людей, а не про догми.

1938 року вона прийняла пропозицію письменника й публіциста Фердінанда Пероутки і стала редакторкою престижного тижневика Přítomnost («Присутність»). Її політичні репортажі — зразок найкращої чеської журналістики тих часів.

Світло в темряві

Коли в березні 1939 року рештки Чехії, вже позбавленої Судет, окупували німецькі війська, Мілена Єсенська відразу взялася допомагати тим, хто опинився під загрозою. Вона переховує їх у своєму помешканні, організовує фальшиві документи і втечі за кордон, попереджає своїх друзів-євреїв, щоб вони виїжджали, поки є можливість. Вона допомагає чеським офіцерам і пілотам утекти на Захід.

Її відвага тиха, непомітна, але незламна. Вона відмовляється думати про власну безпеку. Аж доки 11 листопада 1939 року по неї не приходить ґестапо.

Мілена Єсенська, поліційне фото|Фото: Petr Kotyk, Památník národního písemnictví

Мілену Єсенську арештовують за «державну зраду» і антинацистську діяльність. Її тримали за ґратами спочатку в празькій в’язниці на Панкраці, потім у Дрездені. А ще через рік її депортувати «на перевиховання» до жіночого концтабору Равеннсбрюк.

Там вона працювала в табірному шпиталі, де була моральною опорою для інших ув’язнених жінок. Там же вона зустрілася з Марґарете Бубер-Нойманн, теж колишньою журналісткою з Німеччини, яка перед німецьким концтабором пройшла й через сталінський ґулаґ. Мілена як одна з небагатьох повірила її свідченням про радянські табори.

Вони планували разом написати книгу, що мала викрити жахіття обох тоталітарних режимів. Доля не дозволила їм цього.

Знесилена голодом, холодом і хворобами, Мілена Єсенська померла 17 травня 1944 року від відмови нирок у віці неповних 48 років.

Спадщина, яка не зникла

Марґарете Бубер-Нойманн, «Мілена, подруга Кафки»|Фото: Verlag Herder

Після Другої світової війни вийшли друком Кафкові «Листи до Мілени», і світ дізнався про неї як про жінку, яка змогла зрозуміти одного з найбільших письменників 20-го століття. І тільки пізніше стали говорити і про її власну спадщину — журналістки, яка писала правду, і жінки, яка врятувала десятки життів.

1995 року Меморіал «Яд Вашем» присвоїв їй титул Праведниці народів світу за порятунок євреїв. А Марґарете Бубер-Нойманн, яка пережила концтабір, написала після війни її біографію, змалювавши портрет сміливої, чесної і прозірливої жінки. Саме так Мілена Єсенська жила — і саме так і померла.

Спогад про Мілену Єсенську на місці її останнього проживання в Празі|Фото: Rob Cameron, Radio Prague International