Монумент з металевих листів комбінату «Азовсталь», створений в Чехії, залишається без місця
У Чехії створили унікальний пам’ятник зі справжніх металевих листів виробництва металургійного комбінату «Азовсталь». Ідея народилася під час війни, у життя її втілили остравський бізнесмен та чеська рок-зірка. Скульптура мала стати символом пам’яті про події, які зруйнували потужний промисловий комплекс у Маріуполі. Та виник парадокс: монумент уже готовий, але місця для нього немає.
Ініціатором проєкту став чеський підприємець Станда Отахал. Його компанія Expono співпрацювала з маріупольським заводом ще з 2009 року. Коли після початку повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що «Азовсталь» знищена, він вирішив створити скульптуру, яка нагадуватиме світові про цю трагедію.
«Почалася війна. Приблизно через місяць я з’ясував, що у нас ще залишилися кілька металевих листів з «Азовсталі», прямо з того металургійного комбінату. Історію про завод «Азовсталь» знав кожен — як він оборонявся до останнього. Тоді мені спала на думку така ідея: не використовувати ці листи промислово, а створити з них щось».
Для реалізації проєкту Станда звернувся до чеського художника та фронтмена гурту Tata Bojs Мілана Цайса. Спочатку йшлося про невеликий меморіал — навіть про своєрідну репліку однієї з уже існуючих робіт митця, що стоїть у Празі. Але згодом стало зрозуміло: історія металу з «Азовсталі» потребує абсолютно нового художнього підходу.
«Спочатку я хотів зробити просто стелу — такий обеліск, трохи хвилястий, ніби деформований ударною хвилею агресії. І водночас хотів максимально зберегти металеві листи, які мені дав Станда. Я не хотів їх різати і не хотів робити з них якісь інші форми. Хотів залишити їх у первісному розмірі й товщині».
Металеві листи завдовжки близько 12 метрів розрізали навпіл, утворивши дві масивні шестиметрові пластини. Їх з’єднали й вигнули у форму літери S. Так з’явилася основа майбутнього монумента.
«Мені потрібно було додати трохи агресії, яку я відчував у всій цій історії. Тут велику роль відіграв фільм «2001: Космічна одіссея» Стенлі Кубріка. Я дуже люблю цей фільм, вважаю його одним із найкращих, які коли-небудь зняли. У ньому обеліск має важливе значення — це символ людської еволюції. Але тут, у цьому випадку, це радше деградація. Тут щось руйнується, нищиться людська праця, яка раптом перестає існувати. Тому сама суть війни — безглузда».
Згодом у концепції з’явився ще один важливий символ — двері. У контексті подій на «Азовсталі» вони уособлюють автономний, замкнений простір, на який напала чужа сила ззовні. Щоб передати агресію війни, автори шукали спосіб створити у металі характерні пробоїни. Звичайні технології не давали потрібного ефекту. Тоді команда звернулася до військового дослідницького інституту.
«Ми потрапили на військовий полігон у Бзенці, де проводили різні тести, випробування та керовані вибухи. У результаті протягом двох років виникла скульптура заввишки приблизно 6,5 метрів. Це, власне, символіка дверей — збільшених, масштабованих. І для мене раптом усе перейшло в інший вимір, умовно кажучи, більш зрозумілий. Бо з тієї абстрактної площини якоїсь стели, яка є просто масою, виставленою в простір і прорваною якоюсь агресивною силою, з’являється символіка дверей і дому».
Для ініціатора проєкту ця робота має ще й особистий вимір. Станда багато років співпрацював з українськими підприємствами й добре знав кілька українських міст. Тому події війни стали для нього особистою трагедією.
«Для мене це ще трохи глибше. Бо я так само вже втратив Донецьк. Я дуже часто літав туди з 2009 року, і для мене це було прекрасне місто. Я пам’ятаю набережні, пішохідні зони, озеро. Це було чудове місце, я завжди любив туди їздити. Я жартував, що маю два улюблені міста — Барселону і Донецьк. Донецьк я втратив у 2014 році. А потім втратив і Маріуполь».
Попри завершення роботи, доля пам’ятника залишається невизначеною. Місто Острава, де планували встановити монумент, відмовилося приймати його. Для авторів це стало несподіванкою. Адже скульптуру вони були готові передати місту безплатно.
«Міська влада вирішила, що скульптура є суперечливою. Тому ми шукаємо для неї інше місце. Я сам із Острави і все ще сподіваюся, що щось зміниться. Я просто хочу, щоб вона стояла в гідному місці. Прага, Брно — це вже не так важливо».
Автори наголошують: скульптура не є політичною заявою. Її сенс — нагадування про трагедію війни. Пам’ятник створено з металу, що пережив одну з найтрагічніших сторінок сучасної історії. Єдине, чого йому бракує, — місця, де люди зможуть його побачити і замислитися над тим, що сталося.
«Якби не було російської агресії і якби Путін не вирішив знищити «Азовсталь», цієї скульптури не було б. Ми просто хочемо нагадати людям про несправедливість того, що сталося. Хочемо, щоб у публічному місці стояло нагадування про те, що сталося щось, чого ніколи не мало статися».
