Ян Блажей Сантіні-Айхел. Від смерті геніального творця європейського бароко минуло 300 років
«Він використовував три «С». А саме: світло, симетрію і символи», — каже гід замку Ждяр-над-Сазавоу в однойменному місті Лада Кржеглікова. Зовсім поруч із замком на краю міста, на пагорбі Зелена Гора, стоїть, мабуть, найвідоміший твір майстра — паломницький храм Святого Яна Непомуцького, об’єкт світової спадщини ЮНЕСКО.
«Його повне ім’я — Ян Блажей Сантіні-Айхл. Ми звемо його коротко Сантіні, але це навіть не його прізвище: Сантін — то ім’я його батька. У Сантіні було недобре зі здоров’ям. Через це він не міг стати каменярем, як уся його родина. Батько віддав його на малярство, а потім на архітектуру. Завдяки цьому він зміг увібрати в себе те, що потім використовував у своїй творчості, а також зміг виїхати до чужини. Там він побачив набагато більше, побачив поєднання цих двох стилів — готики і бароко».
За своє коротке життя, а прожив він 46 років, цей чеський архітектор італійського походження створив свій унікальний стиль — барокову готику — і спроєктував майже сотню релігійних, палацових і господарських споруд. Він працював для відомих достойників. І свої будівлі він умів геніально помістити в місцевості, каже Лада Кржеглікова.
«За своє життя він устиг дуже багато. Ми маємо певну кількість будівель, які йому приписують, але не маємо підтверджень, що всі вони його. Усе тому, що він не був там увесь час, поки будували. Він завжди креслив свій план і мусив пояснити його людям, які там були. Він завжди мусив навчити людей, які працювали в тому місці, мусив пояснити їм геометрію, а потім їздив по будівництвах».
Храм Святого Яна Непомуцького на Зеленій Горі є пам’яткою ЮНЕСКО
Із іменем Сантіні близько пов’язаний край Височина. У ньому безліч будівель, які він спроєктував. І перша серед них — храм Святого Яна Непомуцького в Ждярі-над-Сазавоу. Ця вершина творчості Сантіні вписана до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Його архітектуру визначають символи мученицької смерті святого Яна Непомуцького, а ще — вчення каббали.
«Зелена гора», як за назвою пагорба називають і сам шедевр барокової готики, вирізняється досконало продуманою геометрією і містичною символікою у вигляді зірок і чисел — найчастіше п’ять і десять. А ще Сантіні тут унікальним чином працював зі світлом, звертає увагу каштелян комплексу «Зелена гора» Ондржей Вобейда.
«Хоча Ян Блажей Сантіні-Айхел і жив у добу бароко, та в своїх будівлях він комбінував два архітектурні стилі — бароко і готику. Готика тут представлена високими вікнами на верхньому поверсі. Сантіні використав ці вікна досить геніально в тому розумінні, що хоча весь інтер’єр освітлюють 38 вікон, та ми їх особливо не бачимо. Це стосується саме тих готичних, якими сюди дістається найбільше світла. Сантіні тут, по суті, намагався досягти ефекту, ніби світло входить із-поза стін, із-поза колон. Храм, і в першу чергу склепіння, цим світлом ніби підносяться вгору, підпираються і створюються».
«Іще одна гра зі світлом — це ворота до храму і до амбіту (коридору з аркадами, що оточує подвір’я навколо храму — ред.), які лежать на одній лінії, прямо на захід. Завдяки цьому під час весняного і осіннього рівнодення на якусь хвилину при заході сонця його видно крізь обидві брами і світло потрапляє просто на скульптуру святого і по суті створює навколо неї ореол».
Символіка числа 5
На «Зеленій горі» також повторюється символіка числа п’ять. Наприклад, у кількості зірок, які є атрибутом святого Яна Непомуцького, якому присвячений цей храм.
«Це єдиний святий католицької церкви, який може використовувати свій атрибут — зірки. У плані храму є цей п’ятикутник, ці зірки використані ще кілька разів, чи у вигляді п’ятикутників, чи п’ятигранників, які тут створюють основу плану. П’ятірка є в амбіті — п’ять воріт, п’ять каплиць. І п’ять літер має латинське слово «Tacui», тобто «Я мовчав» (за легендою, Ян Непомуцький, сповідник королеви, був замучений через те, що відмовився відкрити таємницю її сповіді — ред.)».
«А якщо подивитися нагору, то видно, що храм має кілька поверхів. Ми бачимо їх тільки три, але їх насправді п’ять. Крім трьох поверхів, над склепінням іще є горище, а під нами ще є крипта. Так що і в це число вставлена п’ятірка».
Досконалість цієї символіки посилює й плитка на підлозі, яку реставраторам вдалося відновити. При цьому ледь не сталося так, що шедевр міг бути втрачений. 1794 року горів сусідній монастир — власне, його будівлі й є нині замком, — і сильний вихор, мабуть, переніс вогонь і на храм. На щастя, тоді згоріли лише покрівлі.
«Візерунок плитки вдалося відновити тільки завдяки тому, що ось тут по боках збереглися первісні плитки часів Сантіні. Середину після тієї пожежі теж замінили, бо туди від вогню попадали ліпні оздоби. Плитка була дуже пошкоджена, а вона була і мармурова. Підлога була дивною сумішшю двох типів плитки. Складність реставрації була справді висока. Плитку треба було обпалювати за первісною технологією. Візерунок складний ще й тому, що складається з п’ятикутників. При погляді згори там знову перетинаються дві п’ятикутні зірки. Коли ми це побачили згори, то подумали, що спершу в храмі не було лавиць, що їх тут Сантіні не передбачав. Інакше він не створював би таку складну плитку, такий складний візерунок, який би потім закрили лавиці».
Будівлі Сантіні цікаві використанням світла, формою і сміливими технічними рішеннями. Ян Блажей Сантіні-Айхел (3 лютого 1677 — 7 грудня 1723) працював для важливих клієнтів, отримував великі, складні замовлення і був добре відомим, визнаним і улюбленим серед своїх клієнтів. Він був двічі одруженим, і хрещеними батьками всіх його дітей стали меценати з лав високої шляхти.
Із нагоди роковин смерті Сантіні Національний технічний музей у Празі відкриває виставку «Сантіні і світ його архітектури». Тут будуть поступово виставлені і оригінали планів його будівель чи креслення вступного фасаду храму Святого Яна Непомуцького на Зеленій Горі.
