Сто років тому народився «поет срібного полотна» Франтішек Влачіл
Його фільми «Маркета Лазарова» і «Долина бджіл» вважають шедеврами чеської кінематографії. На Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах 1998 року він за видатний художній внесок у світову кінематографію отримав головну премію.
Один із найвідоміших чеських кінематографістів, Франтішек Влачіл потрапив у кіно випадково. Він вчився у Вищій художньо-промисловій школі в Празі, а потім вивчав історію мистецтва і естетику в Масариковому університеті в Брні. А з кіно він зустрівся під час служби в армії: він служив у військовій кіностудії. Там він провів сім років і, дослужившись до майора, став режисером «освітніх» пропагандистських фільмів. Наприкінці 1950-х років на нього звернули увагу в кіностудії «Баррандов».
Але перший фільм, «Голубка», він зняв аж 1960 року. І відразу став одним із найпомітніших кінотворців так званої чехословацької нової хвилі 1960-х років. Фільм був відзначений на Міжнародному кінофестивалі в Венеції.
Наступною була історична балада «Пастка диявола» (1961) про протистояння в 18-му столітті двох світів — світу здорового сільського розуму і світу феодального придушення.
Найвидатніший фільм століття
Найбільшу славу Влачілові принесла складна історична кінофреска «Маркета Лазарова», в якій знялась у головній ролі словацька акторка Маґда Вашаріова, тоді молода дебютантка. Це захопливий психологічний фільм, сповнений візуальних метафор.
Із Влачілом над ним працювали передові чеські художники Теодор Піштек і Ян Кобласа як творці костюмів і декорацій. Актори ж мусили витримати всі незручності, грязюку й холод, щоб вжитися в показані в фільмі середньовічні часи 13-го століття.
Підготовка, написання сценарію і зйомки тривали загалом сім років. Це був найдорожчий фільм 1960-х років — на нього витратили вп’ятеро більше коштів, ніж зазвичай.
І студія «Баррандов», щоб іще раз використати велику кількість костюмів і декорацій, змусила Влачіла створити ще один історичний фільм.
Так того ж 1967 року виникла «Долина бджіл» про той самий історичний період.
Психіатрія і покаяння
Фільм «Адельгайд» (1969) присвячений складним подіям у часи після закінчення Другої світової війни. Це був перший кольоровий фільм режисера.
Але в той час на знак протесту проти радянської окупації Влачіл віддав партійний квиток. І відразу був покараний: надалі йому дозволяли знімати тільки документальні короткометражки. Він почав тяжко пити і кілька разів потрапляв до психлікарні з депресіями.
До цього періоду належить і найпомітніший документальний фільм Влачіла «Прага в стилі модерн» (1974).
Пізніше йому дозволили знімати й короткометражні фільми для дітей. І лише 1976-го знову дали можливість знімати повний метр. Тоді й виник фільм «Дим картоплиння» — про немолодого досвідченого хірурга, який вирішив повернутися з еміграції до рідних країв і мусить спокутувати свою політичну позицію на посаді дільничного лікаря в маленькому селі. Цей фільм став поверненням у кіно й для відомого актора Рудольфа Грушинського, який зіграв головну роль — йому через політичну позицію теж кілька років було заборонено грати.
Далі настали нові успіхи Влачіла, серед них і «Тіні гарячого літа» (1977) — цей фільм записали до найкращих стрічок студії «Баррандов». У ньому, відповідно до тодішньої офіційної пропагандистської позиції, якої нерідко дотримуються в Чехії й нині, зображений епізод часів відразу по Другій світовій, коли бійці УПА намагалися пройти через Чехословаччину до Австрії — але їх сприймали як ворогів і намагалися знищити. У фільмі «бандерівці» виставлені як злі й жорстокі нелюди, які приносять лихо. Такі ж бандерівські грабіжники змальовані і в фільмі «Пастушок із долини» (1983).
До цього ж періоду належать і «Концерт наприкінці літа» (1979) — незвичний для режисера біографічний фільм про чеського композитора Антоніна Дворжака.
А фільм «Зміїна отрута» (1981) став ніби особистою сповіддю Влачіла — він присвячений темі залежності від алкоголю.
Останньою стрічкою режисера став «Маг» (1988) — про чеського поета 19-го століття Карела Гинека Маху. Це не біографія, а радше режисерський погляд на постать поета — якого Влачіл зобразив не надто привабливою особою. Назву фільму — „Mág“ — можна сприймати і як «маг, чарівник», і як назву найвідомішого твору поета, „Máj“ — за тодішнім правописом у кінці писали саме g.
Цей фільм визнали провалом і глядачі, і критики. Та все-таки того ж 1988 року Влачилові дали звання народного артиста.
Подальші нагороди прийшли після падіння комуністичного режиму. 1994 року він отримав «Чеського лева» за багаторічний художній внесок у чеський кінематограф. А на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах 1998 року він отримав головну премію за видатний художній внесок у світову кінематографію.
2013 року Франтішек Влачіл уже посмертно отримав премію Міністерства культури Чехії за внесок у галузі кінематографії й аудіовізуальної продукції. А його фільм «Маркета Лазарова» за результатами опитування кінокритиків визнали найвизначнішим фільмом століття.
