Автоматичні млини. У Пардубицях виник новий квартал культури й науки
Національна культурна пам’ятка в Пардубицях — Вінтерніцові автоматичні млини — перетворилася на унікальний освітній і культурний центр. Монументальну будівлю млинарської фабрики на березі річки Хрудімки спроєктував 1909 року архітектор Йозеф Ґочар.
Об’єкт у центрі Пардубиць був призначений для підприємців братів Вінтерніців, звідси й його назва. Пізніше до комплексу додали зерносховище. Автоматичні млини працювали неперервно понад сто років — аж до 2012-го. А з 2016-го цей комплекс переживає зміни завдяки ініціативі його нових власників — Лукаша Сметани і його дружини Маріани. Лукаш Сметана розповідає, що сьогодні там можна побачити.
«Млини, які перемелювали зерно на борошно, закінчили роботу 2012 року, і відтоді відбулася перебудова. За десять років був здійснений перший етап. У первісній млинарській залі Пардубицький край створив простір для Східночеської галереї, яка тепер називається Ґочарова галерея. У північно-східній частині ареалу виник об’єкт, де розташовані центральні політехнічні майстерні, які тепер називаються «Сфера». Внизу на першому поверсі — пардубицька міська галерея Gampa. Виник і публічний простір — площа і перед ареалом парк. Посеред ареалу стоїть зерносховище, яке наш фонд реконструював для влаштування виставок. А на даху є оглядовий майданчик із можливістю перекусити».
Архітекторові Ґочарові, каже Сметана, вдалося «подвійне кодування».
«Фахівці там бачать початок рондокубізму і мислення сучасних архітекторів 20-го століття. А другий код — це те, що це подобається і громадськості. Нам не трапився ніхто, хто б казав, що йому не подобається цей будинок. І в мене було відчуття, що це виняткова будівля біля річки, і тому ми взяли участь у конкурсі на купівлю».
Нове життя Автоматичних млинів
Ареал відкрився восени 2023 року, і, каже Сметана, всі були вражені.
«Адже кожен знає силует цієї історичної будівлі. Ми знесли адміністративні будівлі в передній частині, щоб млини було краще видно. Ми пристосували це до такого вигляду, як хотів Ґочар, бо він розраховував на те, що перед млинами буде якийсь садок. Але всі вражені тим, що виникло в задній частині ареалу, де виник велетенський публічний простір, весь цегляний. Цей об’єкт, у який інвестувало місто Пардубиці, всіх приємно вразив».
Величезні ємності колишнього зерносховища, де зберігали зерно для млинів, теж мають тепер нове призначення.
«До ємностей для зерна ніхто ніколи не входив. Раз на десять років через маленький отвір сюди на канаті спускали людину, яка їх чистила, коли з них вибирали все зерно. Нам не спало на думку нічого кращого, як узяти пилу для бетону і вирізати сюди проходи. Тепер ці зернові ємності порожні, але вони будуть обладнані цифровими технологіями і тут будуть влаштовувати виставки».
Спершу Лукаш Сметана з дружиною Маріаною були єдиними власниками всього ареалу. Зараз вони й далі мажоритарні власники, але до них долучилися Пардубицький край і місто Пардубиці. І в ареалі працюють крайова Ґочарова галерея і міська галерея Gampa. Загальні інвестиції в ремонт перевищили 900 мільйонів крон, європейські дотації склали з них приблизно 430 мільйонів крон.
Sféra — світ на кулі з унікальними технологіями
У північно-східній частині ареалу місто збудувало центральні політехнічні майстерні Sféra. Це унікальний освітній проєкт: у спеціальних навчальних залах лектор намагається викликати в дітей зацікавленість технічними галузями.
І зацікавленість величезна — за останній квартал минулого року сюди прийшло близько десяти тисяч людей. Замість борошна діти тут сьогодні дістають найновіші наукові знання, каже директор «Сфери» Давід Коппіц.
«Діти можуть відвідати чотири лабораторії й майстерні з найкращим обладнанням. Кожна має команду лекторів, яка пояснює природні фізичні явища. Наприклад, пояснює дітям, як змішуються кольори. На оптичному пристрої можна показати дітям, як працює сортування сміття, можна пояснити стискання і витискання рідин. Тут є поліспаст, електромагніти й інші фізичні явища, з якими діти зустрічаються під час формальної освіти. Ми хочемо практично показати, що діється навколо нас».
Наразі там пояснюється десять фізичних явищ, але з часом програму будуть розширювати.
Унікальною є велика проєкційна куля, на якій можна зобразити Землю і на ній кліматичні зміни, погоду, повітряний транспорт чи всесвіт. Технології і навчальне обладнання обійшлися в 89 мільйонів крон, каже Коппіц.
«Цей зал називається «Наука на кулі». Він названий за цією передовою технологією. Вона виникла з науковими цілями у США для їхнього Національного агентства океанів і атмосфери. Ця куля — проєкційний екран, але ключова тут технологія, а головне — дані, які ми використовуємо. Таких пристроїв у світі 175».
Зараз куля має низку проєкційних програм, у майбутньому їх буде близько 800 — їх поступово закуповують із довічними ліцензіями.
«Ми можемо подивитися на планету Землю в реальних кольорах так, як її бачать супутники. Можемо показати, що відбувалося на планеті Землі на певну дату з огляду на епіцентри землетрусів, і можна побачити, що деякі частини планети досить живі з цього погляду».
Також на цю тему
-
Пардубицький край
Край солодких пряників. Місце народження композиторів Бедржиха Сметани і Богуслава Мартіну
-
Познайомтеся з краями Чехії
Наша серія матеріалів поступово провела вас окремими регіонами країни зі сходу на захід. На завершення — столиця
