Український книжковий клуб в Остраві: місце, де зустрічаються свої
Як і всі біженці, вони починали майже з нуля в чужій країні. Спочатку це було двадцять книжок, які кілька людей читали разом та обговорювали. Згодом це переросло у книжковий клуб із великою бібліотекою. Читання рідною мовою стало необхідною підтримкою, аби не загубитись у новому житті.
Олександр Мацулевич — організатор і натхненник українського книжкового клубу в Остраві. Він філолог, педагог та письменник. До повномасштабного вторгнення Росії до України викладав мови у школах Одеської області, вів літературні курси та організовував заходи, присвячені читанню.
Опинившись в Остраві, він продовжив свою справу. Разом з однодумцями йому вдалося зібрати вже 300 книжок до української бібліотеки, які привезли з Одеси, Києва, Кракова, Праги та Варшави.
«Асортимент нашої бібліотеки складається здебільшого з книжок для середніх і старших підлітків. Є книжки: казки, віршики і для молодших. Тобто книжки, які матусі можуть читати дітям або читати разом з ними. Є багато книжок, які входять до шкільної програми української і зарубіжної літератури, тобто за програмою Міністерства освіти і науки України. Є класичні твори, які, наприклад, проходять студенти, вже готуючись до випускних іспитів. Для дорослих читачів у нас є книжки сучасних видавництв: детективи, романи, які стають основою успішних екранізацій. Є нон-фікшн, кілька книжок із психології, виховання, якісь соціологічні дослідження, є історичні книжки, ну, і класика, класики багато».
Нині український книжковий клуб в Остраві — це не лише читання. Тут проводять кінопокази за відомими творами та цікаві зустрічі. Наприклад, сюди приїжджала Галина Вдовиченко, авторка популярних дитячих книжок — таких, як «36 і 6 котів». Також у клубі відбуваються заняття для дітей, поділені на три вікові групи. Наймолодші, які почали навчання в Чехії й погано орієнтуються в українському правописі, мають уроки рідної мови, розповідає Мацулевич.
«Ми пишемо, саме слідкуємо за каліграфією, за правописом. Є українські навчальні матеріали у мене, відповідно до НУШ («Нова українська школа»). Ми читаємо невеличкі твори, обговорюємо, і діти, звісно, намагаються читати самі. З більш старшою аудиторією, 5—6-й клас, ми читаємо довгий твір, поринаємо в нього, і по ходу читання учасники цієї групи пишуть твори-роздуми. Ми розмовляємо про те, що відбувається, про ситуації, в яких опиняються герої. Міркуємо, як кожен з нас вчинив у тій чи іншій ситуації. І для найстарших, для підлітків 14—15 років, я роблю просто такий огляд, оглядовий курс світової літератури. Зі старшими ми прочитали роман «Потерчата» Володимира Рутківського, автора «Сторожової застави» і «Джурів». Це його дитячі спогади, сповідь про дитинство, яке пройшло під час нападу фашистів на Черкащину, де він народився і жив. Причому вибір цього твору був саме на дітях, бо я їм запропонував кілька речей, фентезі, пригоди і ось така річ про війну. І цю вони підтримали всіма голосами. І ми майже рік читали цю історію, обговорювали».
Для українців в Остраві книжковий клуб — це вже більше, ніж місце для читання. Це куточок України в іншій країні, де звучить рідна мова, народжується дружба та оживають історії. Це спільнота, яка підтримує, надихає і допомагає не загубити частинку дому, де б ти не був.
14-річний Макар Воронін відвідує клуб вже півтора року. Хлопець каже, що спочатку прийшов сюди, аби знайти друзів, спілкуватися та читати рідною мовою.
«Тут я завжди можу знайти цікаву книгу, і, що важливо для мене, саме українською мовою. А ще я тут відчуваю себе як серед своїх. Тому книжковий клуб для мене — це не тільки місце, де ми читаємо та обговорюємо книжки, а й місце, де ти на одній хвилі з іншими».
Найближчої суботи, 5 квітня, у клубі запланована особлива подія до Міжнародного дня дитячої книги — «Книжкові розкопки». Діти матимуть унікальну можливість покопирсатися у книжках. А їх, каже Олександр Мацулевич, буде понад сто!
«Це буде на столах накидано книжок, вони зможуть це вибирати. І можна буде в цьому покопатися, подивитися, полистати, погортати і скласти якийсь план вподобань для читання на літо. І потім поступово брати це, читати. Ну і, звісно, можна буде взяти прямо на цьому заході те, що сподобається, взяти додому і читати вже ввечері».
