Голови МЗС Чехії і України: Мюнхенська угода не сміє повторитися

Ян Ліпавський (коаліція „Spolu“) і Андрій Сибіга на спільній пресконференції в Києві згадали про угоду 1938 року, за якою Чехословаччина була примушена поступитися частиною території нацистській Німеччині.

Україна хоче справедливого і стабільного миру, що ґрунтується на Статуті ООН і міжнародних правилах, а політика поступок, умиротворення агресора, неприпустима, заявив Сибіга напередодні очікуваної зустрічі керівників США і Росії, на якій вони мають обговорювати закінчення війни Росії проти України без участі Києва.

Він наголосив, що в першу чергу російська сторона має погодитися з перемир’ям на землі, в повітрі і на морі, що відкриє шлях до майбутніх переговорів про мир в Україні. Український міністр нагадав, що цей американський план безумовного перемир’я президент України Володимир Зеленський прийняв іще п’ять місяців тому, але Росія його відкинула.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Чехія разом із ЄС підтримує справедливий мир для України

Ліпавський, який перебуває з візитом в Україні, зі свого боку, наголосив, що необхідно захистити принцип, за яким кордони держав не можуть бути змінені силою. За його словами, фактичний російський керівник Володимир Путін, із яким має зустрітися в п’ятницю президент США Дональд Трамп, буде мати унікальну можливість прийняти перемир’я. Він вважає, що Путіна змусила до переговорів зі США здатність українського війська і українського народу захищатися.

Сибіга, серед іншого, подякував Ліпавському за чеську снарядну ініціативу і за підтримку вступу України до ЄС. Він також високо оцінив те, що Чехія позбулася залежності від російських газу й нафти.

У перебігу відвідин Києва чеська делегація мусила йти до бомбосховища через загрозу російського ракетного удару.

Побоювання нової Мюнхенської угоди про Україну

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Голова МЗС Чехії: Європа повинна мати місце при переговорах про кінець війни Росії проти України

І в Україні, і в решті Європи існують побоювання, що учасники зустрічі керівників США і Росії можуть дійти якоїсь згоди, що не буде в інтересах України і Європи, і поставити їх перед фактом. І європейські політики, і Київ наголошують, що Україна і Європа обов’язково повинні бути учасниками переговорів про закінчення війни Росії проти України.

У вересні 1938 року керівник нацистської Німеччини Адольф Гітлер дав знати, що готовий почати війну, щоб силою захопити так звані Судетські області Чехословаччини вздовж німецьких (і австрійських, бо Австрія вже стала частиною Німеччини) кордонів, якщо ці території не будуть передані йому без війни. Населення Судет було переважно чехословацькими німцями і завдяки нацистській пропаганді прагнуло, щоб ці території ввійшли в склад Німеччини.

Західні союзники Чехословаччини, Велика Британія і Франція, які за договорами з Чехословаччиною мали б стати на її захист, натомість пішли на переговори з Гітлером і, з метою умиротворити агресора і відвернути цю війну, вчинили тиск на Прагу, щоб вона погодилася на німецькі вимоги. Чехословаччина врешті погодилася віддати частину своїх територій. Але, дізнавшись про цю згоду, Гітлер висунув нові, значно ширші претензії, які Прага спершу відкинула.

Урешті 30 вересня 1938 року Гітлер підписав у Мюнхені з керівниками Великої Британії, Франції й Італії угоду, укладену за спиною Чехословаччини і без її участі, яка стала для Праги ультиматумом. Її вручили чехословацьким представникам, які мусили чекати в передпокої.

Таким чином, передача частини територій країни Німеччині, на яку Чехословаччина була примушена погодитися, мала на меті відвернути нову війну. Насправді вона стала першим кроком до розв’язання Другої світової війни, яка була розпочата вже менш ніж через рік, 1 вересня 1939-го, коли Німеччина за домовленістю з тодішнім союзником, Радянським Союзом, напала на Польщу.

Але ще перед цим, у середині березня 1939 року, Німеччина окупувала й рештки Чехії, назвавши їх «протекторатом Богемія і Моравія», а на території Словаччини створила маріонеткову «Словацьку державу». Чехословаччина припинила існування.