«Мюнхен-1938, Аляска-2025?» Перед посольством США в Празі закликали «не продавати Україну»
Акція відбулася напередодні очікуваної зустрічі керівників США і Росії на тему закінчення війни Росії проти України. Демонстранти побоюються можливого політичного тиску США на Україну задля поступок Росії.
Назвою протесту — «Мюнхен-1938, Аляска-2025? Не продавайте Україну!» — демонстранти нагадували про Мюнхенську угоду 1938 року, яка примусила Чехословаччину віддати частину території нацистській Німеччині під приводом «інтересів миру». Фактично ж, на думку сучасних істориків, ця угода стала першим кроком до розв’язання Другої світової війни вже менш ніж через рік.
Кількадесят демонстрантів принесли в середу на простір перед будівлею посольства українські прапори і транспаранти з застереженнями проти «продажу України» і спроб умиротворення російського агресора.
Акцію скликала ініціатива „Občanský rozcestník“ («Громадянський дороговказ») за підтримки асоціацій „Milion chvilek pro demokracii“ і „Kaputin“.
Переговори президента США Дональда Трампа з фактичним російським керівником Володимиром Путіним мають відбутися на Алясці у США в п’ятницю, пізно ввечері і в ніч на суботу за празьким часом. Вони мають бути присвячені закінченню війни Росії проти України і відбудуться без участі України.
Тож чи не стане «Аляска-2025» новим «Мюнхеном-1938»?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
І в Україні, і в решті Європи існують побоювання, що учасники зустрічі керівників США і Росії можуть дійти якоїсь згоди, що не буде в інтересах України і Європи, і поставити їх перед фактом. І європейські політики, і Київ наголошують, що Україна і Європа обов’язково повинні бути учасниками переговорів про закінчення війни Росії проти України.
У вересні 1938 року керівник нацистської Німеччини Адольф Гітлер дав знати, що готовий почати війну, щоб силою захопити так звані Судетські області Чехословаччини вздовж німецьких (і австрійських, бо Австрія вже стала частиною Німеччини) кордонів, якщо ці території не будуть передані йому без війни. Населення Судет було переважно чехословацькими німцями і завдяки нацистській пропаганді прагнуло, щоб ці території ввійшли в склад Німеччини.
Західні союзники Чехословаччини, Велика Британія і Франція, які за договорами з Чехословаччиною мали б стати на її захист, натомість пішли на переговори з Гітлером і, з метою умиротворити агресора і відвернути цю війну, вчинили тиск на Прагу, щоб вона погодилася на німецькі вимоги. Чехословаччина врешті погодилася віддати частину своїх територій. Але, дізнавшись про цю згоду, Гітлер висунув нові, значно ширші претензії, які Прага спершу відкинула.
Урешті 30 вересня 1938 року Гітлер підписав у Мюнхені з керівниками Великої Британії, Франції й Італії угоду, укладену за спиною Чехословаччини і без її участі, яка стала для Праги ультиматумом. Її вручили чехословацьким представникам, які мусили чекати в передпокої.
Таким чином, передача частини територій країни Німеччині, на яку Чехословаччина була примушена погодитися, мала на меті відвернути нову війну. Насправді вона стала першим кроком до розв’язання Другої світової війни, яка була розпочата вже менш ніж через рік, 1 вересня 1939-го, коли Німеччина за домовленістю з тодішнім союзником, Радянським Союзом, напала на Польщу.
Але ще перед цим, у середині березня 1939 року, Німеччина окупувала й рештки Чехії, назвавши їх «протекторатом Богемія і Моравія», а на території Словаччини створила маріонеткову «Словацьку державу». Чехословаччина припинила існування.
