Чехія вже місяцями не імпортує пальне з російської нафти. Імпорт із інших джерел зростає
Вже понад три місяці до Чехії не може імпортуватися пальне, вироблене з нафти російського походження — виняток із цієї заборони Європейського союзу, що існував для Праги, закінчився в червні. Тож тепер у країні весь бензин і дизельне пальне мають вироблятися з іншої нафти в самій Чехії — або імпортуватися з-за кордону. Саме такий імпорт із інших ринків останнім часом зростає.
До другої найбільшої мережі автозаправних станцій у Чехії, MOL, іще до початку червня завозилося пальне, вироблене з російської нафти в словацькому нафтопереробному заводі Slovnaft. Зараз же, за словами представників компанії MOL, вона продає в Чехії тільки пальне з нафти, що походить із інших країн, повідомляє Чеське телебачення.
«Після закінчення винятку, конкретно з 4 червня, ми повністю замінили те, що ми продаємо в Чехії», — повідомив генеральний директор MOL Любош Дінка. Компанія й далі закуповує пальне для своїх автозаправок в НПЗ Slovnaft, але воно для Чехії вже вироблене не з російської нафти (для самої Словаччини досі чинний виняток, який дозволяє їй споживати російську нафту і вироблені з неї нафтопродукти). Цей завод був модернізований і тепер переробляє й нафту, що надходить до нього балканським нафтопроводом Adria. В цю модернізацію компанія вклала суму в мільярди крон.
Пальне до Чехії імпортується не тільки зі Словаччини, а й із інших сусідніх країн — у першу чергу з Німеччини чи Австрії. Тут ідеться головно про дизельне пальне. В першій половині цього року з-за кордону надійшла понад половина спожитого в Чехії пального — більш ніж два мільйони тонн бензину і дизелю.
Про зростання імпорту повідомляє і компанія Čepro, яка забезпечує імпорт пального з-за кордону. «Цього року ми завеземо більше пального з-за кордону, головно залізницею — в першу чергу від партнерів із Польщі, Великої Британії, Австрії чи Німеччини», — повідомив речник компанії Марек Ролл.
Компанія пояснює таку тенденцію добрими торговельними результатами, збільшенням попиту і зупинками чеських нафтопереробних заводів, плановими і неплановими. Наприклад, наприкінці серпня технічні проблеми обмежили роботу НПЗ в Літвінові. Нині він уже знову працює.
«Обидва наші НПЗ, і в Кралупах-над-Влтавоу, і в Літвінові, працюють на повну потужність і переробляють тільки нафту неросійського типу», — повідомив речник компанії Orlen Unipetrol, якій належать обидва чеські заводи, Павел Кайдл.
Це, зокрема, сировина з Північного моря, країн Близького Сходу, Каспійського моря, Північної Африки чи Америки. Через це компанія мусила модернізувати саме літвіновський НПЗ — раніше він переробляв тільки російську нафту з нафтопроводу «Дружба».
Пів року без російської нафти засвідчили: чеський запобіжник від Росії спрацював
Тепер чеська частина цього нафтопроводу не працює вже пів року. Нині нафта до Чехії надходить нафтопроводом TAL, розширення потужності якого стало досі найскладнішим проєктом для компанії Mero, що є оператором усіх чеських нафтогонів, нагадує інтернет-видання Seznam Zprávy.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Чехія вже пів року живе без російської нафти. Але її шлях до нафтової незалежності від Росії був непростим. Та проте Чехія стала прикладом для інших країн, які не мають виходу до моря, в тому, що від сировини зі сходу можна відірватися.
Так сталося в квітні, коли все постачання нафти до Чехії пішло виключно через розширений Трансальпійський нафтопровід TAL. Компанія Mero мусила пересвідчити ще вісім акціонерів цього нафтогону, серед яких і російську «Роснєфть», що його розширення є добрим вибором для всіх. Як сказав виданню операційно-технічний директор і заступник голови правління фірми Mero Зденек Дундр, десять різних робочих груп перевіряли, чи розширення пропускної здатності проєкту TAL Plus не перевантажить порт і нафтовий термінал в італійському Трієсті, які будуть наслідки на вартість його експлуатації тощо. «Були побоювання, чи не перевантажимо ми трубопровід, чи не скоротимо термін його експлуатації, чи немає там ризиків із тиском, щоб він не луснув, чи ще якихсь екологічних ризиків», — розповів Дундр.
Тож розширення TAL було для Mero найскладнішим проєктом у сучасній історії. За словами Дундра, це було майже так само, як було б будувати новий нафтопровід, — і ще й треба було зробити все за екстремально короткий час.
А що з «Дружбою»?
Але чеська ділянка «Дружби» і далі залишається під доглядом Mero. І вона далі цілком працездатна. Труба заповнена нафтою, яка витримає там іще роками. І, як каже Дундр, ніякої кінцевої дати, до якої цю нафту треба було б відпомпувати, немає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Нафта не зіпсується, хіба за досить довгий час могла б виникнути корозія. Такі технічні аспекти могли б довести до рішення про те, що треба починати зливати нафту і консервувати нафтопровід, якби для нього не знайшлося ніякого використання в майбутньому», — каже він.
Частина труби з системи «Дружби» нині й далі використовується для постачання НПЗ в Літвінові. Проте, за словами Дундра, цілком можливо, що вся чеська ділянка «Дружби» ще буде колись використана.
Варіантів такого використання є кілька. Це, наприклад, нафта з басейну Каспійського моря — ще задовго до початку повномасштабної війни обговорювали можливість транспортувати нафту з Каспійського моря через Україну, а саме нафтогоном Одеса — Броди, який приєднується до «Дружби», далі в Європу, де на неї є попит.
